06 березня 2015 року

06 березня 2015 року о 13.00 годині в корпусі № 2 держархіву області (вул. Кавказька, 8) відкрилась виставка архівних документів, що присвячена  201-річчя з  Дня народження Т.Г.Шевченка.201 2

201201 3

27 лютого 2015 року

27 лютого 2015 року о 09.00 годині в корпусі № 1 держархіву області (вул. С. Бандери, 26 а) відбулось засідання колегії Державного архіву Рівненської області під головуванням директора держархіву області – Григорука М.І.
У заході брали участь члени колегії держархіву області.
Ініціатор проведення - Державний архів Рівненської області.
На засіданні колегії розглядалися наступні питання:
1. Про стан виконавської дисципліни та організацію виконання завдань, визначених актами і дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями та дорученнями голови облдержадміністрації, реагування на запити і звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад у 2014 році.
2. Про стан виконання наказів Державного архіву Рівненської області за 2014 рік.
3. Про стан виконання рішень колегії Державного архіву Рівненської області за 2014 рік.
4. Про дотримання законодавства з питань охорони праці в Державному архіві Рівненської області у 2014 році.

21 січня 2015 року

21 січня 2015 року о 10.00 годині в корпусі № 1 держархіву області (вул. С. Бандери, 26 а)  відкрилася виставка «День соборності − свято українського єднання».

Виставка є презентацією копій документів, які зберігаються в центральних державних архівах України міст Києва та Львова. Документи характеризують історичний перебіг подій 1917 – 1921 рр., пов’язаних зі спробами встановлення політичної незалежності України.

З матеріалів держархіву області на виставці представлено два номери газети „Вісник” Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки за 1918 рік і унікальні книжки з історії УНР, які виходили друком протягом 1918 −1964 рр. як в Україні, так і за кордоном і довгий час були на спецзберіганні, які суттєво доповнюють архівні джерела.

І безперечно, найбільшу цінність представляють собою спогади Онисія Богуна, адміністративного старшини армії УНР, в яких описано перебіг подій революції 1917 – 1921 рр.

Відвідувачі ознайомилися зі слідчою справою польської поліції про вбивство у 1926 р. неподалік Рівного Володимира Пантелеймоновича Оскілка (1892-1926) військового і громадського діяча часів УНР, отамана, генерал-хорунжого Армії УНР, командувача Північної групи військ Директорії та з іншими справами повітової поліції з нагляду за колишніми вояками УНР, про розслідування випадків збройних нападів у 1919 р. петлюрівців на польські військові частини тощо.

28 січня 2015 року

29 січня 2014 року в корпусі № 2 держархіву області (вул. Кавказька, 8) відкрилась виставка архівних документів, присвячена вшануванню пам’яті юнаків, які героїчно загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

Бій під Крутами - подія, що набула для Українського народу символічногозначення. Правда про Крутянські події довгі роки тоталітарного режиму зумисне  приховувалася. Вона почала входити в свідомість нації лише після проголошення України як незалежної держави. Втім, відсутність достовірних свідчень і документів викликає багато запитань і різноманітних тлумачень перебігу тих трагічних подій.
Із проголошенням незалежності Центральною Радою УНР 7 листопада 1917 року Україна знаходилася в фактичному стані війни з Більшовицькою Росією. У своєму «маніфесті до українського народу» Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не могла змиритися з існуванням незалежної України. 12 грудня 1917. р. всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і вже в середині грудня почала надходити військова і інша допомога більшовицьким силам в Україні. Під керівництвом Антонова-Овсієнко від 20 до 30 тисяч більшовицьких загонів прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова.
1918 р. на зборах студентів Київського університету Св. Володимира і Українського національного університету, скликаних за ініціативою студентів галичан, було вирішено приступити до створення студентського куреня ім. Січових Стрільців з метою захисту Києва від більшовицької окупації. 19 січня до ініціативи приєдналися також учні двох старших класів 2-ї української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. Запис добровольців відбувався у будинку Педагогічного музею де засідала Центральна Рада. До куреня вступили більше 200 осіб, які згодом зібралися у Костянтинівському військовому училищі на Печерську. Тут юнаки кілька днів проходили військову підготовку. Частина їх вже встигла повоювати на фронтах Першої світової війни, але були й такі, що перед тим ніколи не тримали в руках зброї.
Для охорони кордонів України з півночі на станцію Бахмач ще 21 грудня 1917 р. були вислані дві сотні 1-ї Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького на чолі з командиром сотником Д.Носенком. Вони мали кулемети та саморобний бронепоїзд — артилерійську гармату на залізничній платформі. З Бахмача висипалися дозори до Ф Ворожби, Гомеля та Хутора-Михайлівського, які охороняли залізницю.
5 січня 1918 р. з Києва сюди було відправлено ще дві сотні (молодший курс) тієї ж юнацької школи. Разом з ними прибув сотник А.Гончаренко, призначений, наказом командувача військ УНР Ю.Капкана, керівником оборони Бахмача. Обстановка в містечку була неспокійна. На той час у залізничному депо станції Бахмач працювало близько 2000 робітників, переважно росіян. І хоч вони оголосили нейтралітет, з наближенням більшовицького війська могли у будь-який момент перейти на його бік. Тому А. Гончаренко вирішив відійти до станції Крути і зайняти оборону там. Сил було мало, 27 січня 1918 р. на підкріплення прибула лише 1-ша сотня новоствореного Студентського куреня (120-130 чол.) під командою сотника Омельченка. За деякими відомостями, студенти самі були ініціаторами відправки на фронт і вже прийнявши таке рішення, отримали дозвіл від командування. Приїзд студентів викликав величезне піднесення бойового духу серед юнкерів.
Загалом у складі українських сил було 20 старшин та 5 сотень вояків: 4 сотні юнкерів та студентська сотня. Загалом — близько 600 чол. На озброєнні в юнкерів були рушниці нового зразку, вони мали 16 кулеметів та бронепоїзд.
Натомість більшовицьке угруповання, яке наближалося до Бахмача, складалося з 3-х загонів (5 600 чол.) під командуванням П.Єгорова, Р.Берзіна та С.Кудинського. Це були солдати-росіяни, московські і брянські червоноармійці та балтійські матроси. Загальне командування здійснював П.Єгоров.
Похмурим ранком 29 січня близько 9-ї години почався бій, який тривав кілька годин, українські війська несли втрати, закінчувалися набої, на холоді почали виходити з ладу кулемети.
Під натиском переважаючих сил ворога сотник Гончаренко віддав наказ відходити до бронепоїзда. Забравши вбитих і поранених, українське військо відступало. Поранених було так багато, що для них довелося виділити окремий вагон. Нарешті близько 17-ї години зібрались усі підрозділи, не вистачало лише чоти студентів, яка стояла найближче до станції. Їх чекали, посилали розвідку, але марно. Відступаючи, вони вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоними, та потрапили у полон.
 
 
P2030138
000.

24 грудня 2014 року

24 грудня 2014 року в корпусі № 2 держархіву області (вул. Кавказька, 8) відкрилася виставка документів, присвячена Революції гідності: «Революція гідності: пишемо історію разом». На виставці будуть представлені листівки, плакати, газети, інформаційні видання, що розповсюджувались на київському та рівненському майданах під час подій листопада 2013 року – березня 2014 року.

PC250012PC250014

PC250013

PC250015