Битва під Оршею: взірець для нових перемог

 Битва під Оршею 8 вересня 1514 р. – один з найславетніших епізодів української історії, яку вперто замовчувала радянська цензура. Ця перемога князя Острозького – вершина його полководницьких здобутків у боротьбі проти Москви.

У другій половині ХV ст. у Східній Європі існували чотири найбільші держави: Велике князівство Литовсько-Руське, яке перебувало в унії з королівством Польським, Велике князівство Московське, залишок монгольської Золотої орди - Велика (Волзька) орда та нове утворення – Кримська орда. Московський правитель Іван-ІІІ (1462–1505 рр. правління) ведучи запеклу боротьбу за встановлення централізованої влади, «збирання руських земель» та звільнення від впливу Волзької орди, вступив у союз із кримсько-татарським ханом Манглі Гареєм (1469–1515 рр. пр.). Стратегічною метою союзу був розгром Литовсько-Руського князівства і захоплення чи розорення русько-українських земель. Таким чином українські землі втягнули у велику політику і на два з половиною століття вони стали об’єктом кривавої боротьби.

З 1480 р. починаються щорічні напади кримських татар на Русь-Україну: спалення міст і сіл, полони тисяч людей, розорення господарства. Військова система литовсько-руського князівства виявилася неготовою до швидких татарських нападів. Невеликі загони тяжко озброєних українських, білоруських і литовських рицарів не встигали зібратися, були чисельно нездатні перекрити територію від багатотисячних орд кочівників. З початку 1490-их років проти Литви розпочав військові дії Іван-ІІІ, московські війська захопили частину білоруських і українських земель. Українські воєводи, старости, князі, як військові й цивільні очільники литовської і польської Русі-України, опинилися перед вибором: або вони змінять тактику і стратегію військових дій проти кримських татар і московитів, зупинять, принаймні, нейтралізують напади, або втратять і території, і населення.

Одним з перших полководців, хто почав застосовувати нові методи боротьби, нову військову тактику, нові види озброєнь був князь Костянтин Острозький (1460-1530 рр. життя). Ставши гетьманом (міністром оборони) Литви-Русі, він очолив боротьбу на два фронти: проти татар та московитів. Переможна битва під Оршею (8 вересня 1514 р.) – один з найславетніших епізодів цієї боротьби.  

Перед битвою князь Костянтин здійснив уміле форсування Дніпра, у ході битви застосував укріплений табір, заповнений піхотою, як опору війська, кількаразові атаки і відходи кінноти, флангові переміщення військ, сконцентрований вогонь артилерії, засідку, вирішальний удар тяжкої рицарської кінноти, переслідування ворога. Московське військо, яке було удвічі чисельнішим, вщент розбили, командувач князь І.Челяндін, 8 воєвод, 37 знатних бояр і півтори тисячі дворян потрапили у полон.

Ця битва – приклад військової майстерності європейського зразка, вона викликала великий резонанс у Європі. Князь Костянтин був удостоєний честі тріумфального вїзду у Вільнюс і Краків, його стали називати «Руським Сціпіоном» на честь римського полководця – переможця Карфагену. Радянські історики ж особу князя вперто замовчували.

Для українців князь Костянтин Острозький славетний ще й тим, що він був одним з засновників нового роду військ – українського козацтва.

Іван Демянюк, історик, політолог

 Надруковано: Рівненська правда. – № 35. – 2014. - 28 серпня – с. 5.