Планування забудови Рівного в кінці 30-х років XX ст.

Наприкінці XIX ст. В. Короленко так згадував наше місто: “ Халупи, пустирі, паркани, в’їзди двох – трьох вузеньких провулочків, потім двоповерховий кам’яний будинок казначейства...кілька великих ставків, з’єднаних тихими річечками...”.

Містечко ще довго залишалось таким. Забудова його велась безсистемно, відповідно до функціональних потреб та природних особливостей, більша частина вулиць була невпорядкована. Після приєднання Волині до Речі Посполитої комунальні влади Рівного приступили до ліквідації наслідків, заподіяних світовою війною. Відтоді розпочалось упорядкування міста, закладено тротуари, покрито бруківкою значну частину вулиць, закладено міські сквери, відбудовано міську електростанцію. Починаючи з 1929 р. проводились роботи з будівництва міського водопроводу. В 1935 р. водопровідна система міста забезпечувала водою 105 житлових будинків та 105 приміщень різного призначення.

Питання будівництва завжди були у центрі уваги місцевої влади. Але тільки в другій половині 30 – х років XX ст. був розроблений довготривалий проект загального плану забудови нашого міста. Він так і не став планом, але і сам проект і висновок на цей документ, зроблений інженерами – архітекторами Владиславом Вєчоркєвичем та Стефаном Зброжиною у 1938 р., які доповнюють один одного, становлять певний інтерес у вивченні історії розвитку нашого міста в 20-х – 30 -х рр. XX ст. тому, що вмістили в собі дослідження демографічних, соціальних, економічних та природно-екологічних умов Рівного, які були необхідні для реалізації заходів перспективної забудови міста. Нажаль зазначені документи, які нещодавно були виявлені в державному архіві Рівненської області, є неповними, тому що схем, за якими як раз і подані пояснення, до нашого часу не збереглися. Але і наявний матеріал дозволяє зробити висновок, що розбудова нашого міста після війни йшла шляхом дуже близьким до наміченого польськими інженерами та архітекторами. Будівництво великої кількості об’єктів прокладання вулиць, закладання промислових та житлових дільниць, скверів відбулося саме в тих місцях, які були запропоновані ще наприкінці 30-х років XX ст.

Місто Рівне відносилось до приватновласницьких міст Волині, тому його розбудова, в першу чергу, залежала від набуття землі у власника міста князя Х. Любомирського. Для визначення необхідної кількості землі для розбудови міста в перспективі, проектувальники зробили аналіз кількості, росту населення, його можливостей, суспільного та професійного складу.

Людський розвиток міста Рівного від 1788 р, коли з наближеними даними Т. Корзона, населення міста становило 3270 осіб, формувався слідуючим чином.

1867 рік – 6000

1870 рік – 6000

1885 рік – 7000

1904 рік - 34000

1897 рік – 25000

1907 рік – 37000

1912 рік – 32000

1921 рік – 30.482

1931 рік – 42100

1938 рік – 43186 мешканців

Однією з головних причин значного людського розвитку міста було завершення в 1857 році будівництва шляху з твердим покриттям із Бреста через Рівне до Києва, а також відкриттяу 1873 р. залізничної лінії, що зв’язувала Рівне з Києвом. Побудова цих доріг змінила географічно – політичне положення міста, рішуче впливаючи на його стрімкий в той час людський розвиток.

Виходячи з наведених показників, з 1897 р. (найбільш вірогідні дані) по 1938 р. населення м. Рівне збільшилось на 72%. Але так як впродовж цього періоду відбувались події, що спричинили гальмування зростання кількості населення і навіть вилюднення міст (Світова війна, війна з Росією), можна зробити висновок, що середній річний приріст населення був вищим ніж постає з наведених даних.

Що ж торкається взагалі приросту населення міст Волинського воєводства в 1921 – 1931рр., то за даними Галини Радніч, що вміщені в ії праці „Уваги про залюднення східних воєводств Польщі” (1934 р.),       територія , що належить Волині мала досить рівномірний приріст населення - на заході, на околицях Володимира та Луцька, в переважній частині гмін він коливався від 30 – 40%”, а в більшість міст Волині - від 35 до 55%. Приріст населення Волинських міст був переважно вищий, аніж сільських гмін – пояснювалось це напливом ремісничого населення, чиновників, купців та військових до волинських міст з центру Польщі після 1921 р.

Враховуючи дослідження Г. Радніч, щорічний приріст населення міст Волині був прийнятий за 3%. Тоді і було зроблено перше зауваження до проекту, яке стосовно очікуваного приросту населення в Рівному. Проект плану розраховувався на 72000 осіб, хоча в 1968 р. треба було очікувати 106 тисячне населення. Цікаво, що коли ми звернулись до статистичних матеріалів за 1968 р., виявилось, що на той час в нашому місті дійсно проживало 106000 мешканців. Тобто розрахунки В. Вєчоркєвича та С. Зброжини, не зважаючи на події, пов’язані з Другою Світовою війною, репресіями радянської влади, оказалися точними. Тому в зауваженнях до проекту були зроблені перерахунки основних цифр з розрахунку на 106000 населення.

            Для складання перспективного плану були зібрані різні статистичні відомості за 1921 – 1931 рр, в тому числі і про приріст населення з урахуванням статі і віку.

 

1921 р.

1931 р.

відсоток

 

Всього

Чолов.

Жінок

Всього

Чолов.

Жінок

 

Всього

30482

14202

16280

40602

19226

21386

+ 33%

До 7 років

3947

1958

1989

6975

3507

3468

+ 79%

Від 8 до 14 років

5157

2541

2611

3872

1944

1928

- 26%

Від 15 до 18 років

3192

1454

1738

2724

1232

1492

- 12%

Від 19 до 21 року

2165

713

1452

2461

1139

1322

+ 13%

Після 21 року

16021

7531

8490

24580

11404

13176

+ 53%

З таблиці видно, що в цей період помітився солідний кількісний приріст дітей віком до 7 років (79%), що в майбутньому повинно було позначитись на обов’язковому будівництві шкільних будинків та майданчиків. Зазначився також приріст дорослого населення ( 53%) який був вищий ніж середній приріст загальної кількості мешканців за весь період, що вказувало на наплив дорослого населення ззовні. Збільшилась кількість мешканців римо – католицького віросповідання. В 1921 році їх було 3408, в 1931 – вже 10544.

Вивчення освітнього рівня населення Рівного (старші 10 р.) за 1921 – 1931 рр. показало, що на 25014 населення старше 10 років в 1921 р. припадало біля 9 тис. неписьменних, початкову і середню освіту мали 5700 чоловік, вищу – 411. В 1931 р. кількість безграмотних зменшилась на половину, кількість осіб з початковою і середньою освітою становила вже 27393. Кількість спеціалістів з вищою освітою майже не змінилась. Тільки, якщо в 1921 р. серед чоловіків мали вищу освіту 321 особа, а серед жінок – 90, то через десять років в Рівному вже жінок з вищою освітою було 307, а чоловіків – всього 103.

Проектна чисельність населення визначалась також і з передбачаємого збільшення основних професійних груп. Зміни в зайнятості населення було визначити складніше, тому що були відсутні дані про професійні стосунки в Рівному за 1921 р. Дослідники використали порівняльні дані, що стосувались окремих професій у відношенні до загалу населення з усіх міст Польщі і також міст волинського воєводства.

Основні професійні групи в Рівному

Кількість

зайнятих

В польських містах у %

В містах волинського воєводства у %

1931 р.

 

1921 р.

1931 р.

1921 р.

1931 р.

Всього населення

40612

       

Сільське господарство

912

8,3

7,0

12,9

8,1

Городництво, рибальство, лісництво

59

0,5

0,5

0,6

0,6

Промисловість, вугледобувництво

13951

41,2

43,2

31,7

34,7

Зв’язок і транспорт

2920

8,5

8,4

6,3

9,3

Громадська служба, костьол (церква), громадські організації.

2998

5,4

5,8

4,5

7,2

Школа

1225

2,2

2,3

2,0

2,2

Лікувальна справа, санітарна справа, громадська опіка

1342

2,0

2,3

2,0

2,2

Надомна робота

1396

2,8

3,6

1,9

2,5

Інші види діяльності

4415

10,0

11.0

7,7

11,8

Серед безробітних працівників розумової праці в 1931 році було 859 осіб, фізичної праці – 2531.

В 1934 р. в Рівному було видано 2454 промислових і торгівельних свідоцтв, в 1935 – 2609, в 1936 -2554.

Всього в другій половині 1930–их рр. в Рівному нараховувалось 191сільськогосподарськє господарство, з них площею до 5 га – 102. А з найважливіших промислових підприємств слід відзначити : акційне товариство „ Бергшльос” – виробництво пива і фабрика дріжджів, 5 млинів, 2 заводи по виробництву олії, 2 лісопильні заводи, 2 заводи по перегону олії, 1 хмелефабрика, 5 цегельних заводи, 4 ткацькі майстерні, 3 заводи по виробництву свічок.

З вищезазначених даних поставало, що м. Рівне було перш за все промисловим і торгівельним центром з тенденцією до підвищення занять у промисловості, зв’язку, транспорті, а також у громадській службі. Відчувались також тенденції приросту кількості осіб в надомній праці, що вказувало на приріст заможних мешканців.

Промисловість міста в ті часи мала свою головну підтримку в сільськогосподарській сировині. З інших видів промисловості важливу роль відігравало виробництво будівельних матеріалів, що спиралось на лісові багатства околиць, а також на існуючі на місці поклади глини для виробництва цегли.

Прогнозувалось і подальше зростання торгівлі в місті. Рівне було господарчою столицею краю, де перехрещувались торгівельні шляхи з Півночі на Південь – із Вільна до Львова та із Заходу на Схід – із західної частини Польщі до Києва. Місто було важливим центром торгівлі плодами сільського господарства і тваринництва, на що вказує значний і систематичний розвиток Волинських Торгів, які розпочали свою роботу у 1930 році. Замислювались торги спочатку як чисто регіональні і мали виставковий характер. Але виставки ці відразу викликали велику зацікавленість не тільки на Волині, а й повсюдно в Польщі, набули широкого масштабу, переросли у Великі Торги Волинські.

Волинські Торги в Рівному, рік створення – 1930, площа під торгами – 7 га.

Номера чергових торгів

Рік

Кількість відвідувачів

Кількість учасників

Обіг

Площа Торгів

I

1930

36366

-

-

-

V

1934

77311

-

-

-

VI

1935

88831

278

-

-

VII

1936

95926

325

Біля 600000 злотих

3119 кв.м в павільйонах

8378 кв.м. на відкритій поверхні

VIII

1937

106857

306

1 млн.злотих

Серед виставців в 1935 – 1938 рр. найбільше були представлені промисловість і торгівля, рослинна та тваринницька продукція, дрібна торгівля, годівля коней та інших господарських тварин.

Зростання кількості учасників торгів з інших повітів Волині з 56 в 1935 р. до 81 в 1937 р., з інших воєводств Польщі з 84 в 1935 р. до 107 в 1937 рр. свідчило про збільшення радіусу господарчого впливу м. Рівне, як важливого торгівельного центру. Тому площу під Волинські Торги передбачалось спроектувати так, щоб в міру їх розвитку, збільшувати її вже не витрачаючи значних коштів. Всього на ці цілі відводилось 10 га землі.

Значна роль в розвитку міста відводилось і діяльності збіжжево – товарної біржі, обсяги якої зростали з кожним роком:

Рік

Тон

Вартість в міл. злотих

1933

90510,3

21,1

1934

135721,2

26,8

1935

157024,7

28,5

1936

258366,1

55,4

Виходячи з показників роботи біржі, планувалось відведення місця для будівництва будинку біржі та елеватора.

Розглянувши розвиток міста за перші десять років свого господарювання, польська влада міста в своєму перспективному плані розбудови, в першу чергу розраховувало на вирішення транспортних проблем міста, для чого планувалось: створення об’їзної артерії, яка б могла з’єднати, минаючи середмістя, дільниці розташовані на околицях міста, а також прийняти транзитний рух Дубно – Костопіль, Дубно – Корець, Костопіль - Здолбунів; створення двох поєднань східної частини міста із західною шляхом побудови двох шляхопроводів: перший - над залізничним полотном у південній частині залізничного вокзалу для поєднання вул. Кошарової (теп. вул. Коцюбинського) з вул. Кавказькою, другий - у продовженні вул. Домбровського (теп. вул. Яворницького) для створення артерії для розвантаження вул. 3 Травня (теп. вул. Соборна) з південної її сторони; прокладання в двох рівнях схрещення артерій Млинівської та Міцкевича в напрямку на Костопіль.

План передбачав вигідне поєднання середмістя із залізничним вокзалом, створення необхідних під’їздів до товарної станції, що функціонувала тоді по обох сторонах залізничної колії, близько залізничного вокзалу. Передбачалось створення можливо найощадливішої сітки артерій, яка б у достатній мірі поєднала середмістя з іншими дільницями.

Взагалі вибір територій під будівництво влаштовував обидві групи проектувальників. Вибрані площі були сухі, здорові, Південні та західно – південні.

Було в планах і впорядкування середмістя, де існували площі (територія між вул. Шевченка та р. Устя, ринок), забудовані на 100% і які підлягали санації.

Схвально поставились рецензенти і до плану розвантаження головної артерії міста – вул. 3 Травня ( теп. Соборна). Для цього в значній мірі увага приділялась вул. Фоша ( теп. вул. Гетьмана Мазепи), як важливій торгівельній вулиці та осі середмістя, де повинен був розміститися комплекс ринків та торгівельних площадок. Вибір місця для будівництва театру в кінці вул. Фоша також було визнано доречним.

            Проектом плану встановлювалась промислова дільниця міста в районі вулиці Фабричної та на півночі від вул. Уланської (теп. вул. Бахарєва) - між залізничними коліями та вул. Млинівської, з погляду на вигідне ії розташування до вокзалу, комунікаційної сітки та житлової дільниці, де планувалось проведення обов’язкової санації старих житлових дільниць. Передбачалось відведення для промислової зони 63 га. (на одне підприємство відводилось 2 га, розрахунки робились на 30 підприємств). Кожен промисловий заклад повинен був забезпечити 50-100 працівників, що разом з родинами становило 12000 осіб.

Велика увага приділялась в проекті плану озелененню міста. Закладання скверів розраховувалось на 125 га з розрахунку по 12 кв.м. зелені на одну особу і на площах, що не мають цінності з погляду будівництва. Розміщуватись основна смуга зелені повинна була на площах над р. Устя; в самому ж місті -   на околицях замку кн. Любомирського (територія стадіону) планували заснувати парк і розмістити в ньому споруди для занять спортом. Не повинні були залишитись без зелених насаджень і житлові квартали, і особливо ті, що прилягали до промислової зони.

Планувалась ділянки і під кладовище - 28,8 га із розрахунку 4 кв.м на особу, розташована поза тодішніми межами міста.

Що стосується шкіл, то через 30 років в Рівному їх повинно було бути 29, в тому числі побудовано 11 нових, під які місту не вистачало, враховуючи під одну школу і стадіон – 1 га, 11 га землі.

Вираховуючи необхідну кількість землі під лікарні, автори зауважень до проекту писали: „ Рахуючи 7,5 ліжок на 1000 мешканців і 100 кв.м. площі на одне ліжко одержуємо 5,39 га площ під лікарні. Території належить передбачити в умовах найбільш відповідних одужанню.”

Під будинки громадського вжитку було визначено 7,2 га, в той час як місто для цих цілей мало всього 4 га. Основний район для адміністративних приміщень планувався на новій запроектованій вулиці в продовженні вул. 13-ї Дивізії (теп. вул. С. Петлюри).

Але одним з найважливіших питань в плануванні міст відводилось підрахункам і вибору площ, необхідних для проживання. Проектом плану передбачалось для житлового будівництва застосовування територій, в першу чергу, придатних для проведення каналізації. Але в центрі міста, з погляду на надмірний поділ ділянок і труднощі в їх впорядкуванні, висота забудови була обмежена до 2-х поверхів. Для забезпечення забору води для водопроводів, виключено від забудови смугу надрічного пагорка, який простягався на південь від забору води на вул. З Травня (теп. Соборна) до міського пляжу та дороги на с. Басів Кут. Розглядалось питання про розміщення житлової дільниці і поза адміністративним межами міста, а саме на двох дільницях на півдні міста на схід та захід від промислової зони та на ділянці на південь від вул. Дворецької. Для вирівнювання будівельних границь міста, під житлове будівництво також пропонувалась площа на перехресті доріг з м. Дубна та с. Колоденка.

Виходячи з проведеного аналізу способу проживання мешканців міста, кількості, якості будинків та квартир, автори зауважень до проекту оспорювали його положення стосовно інтенсифікації групової забудови.

Кількість нерухомості

1921 р.

1931 р.

1937 р.

     

приріст

 

Всього нерухомості

1872

3269

 

4586

Житлові будинки

2378

3713

56%

4422 житлових будинків разом

в т.ч. цегляні

849

1131

33%

-

дерев’яні

1455

2559

75%

-

інших

74

23

 

-

В них квартир

5249

8493

63,7%

 

Кількість квартир, кімнат та осіб, які в них проживали

Кількість кімнат в квартирах

1921 р.

1931 р.

 

Кількість квартир

Кількість осіб, які в них проживають

Кількість осіб на 1 кімнату в квартирах

Кількість квартир

Кількість осіб, які в них проживають

Кількість осіб на 1 кімнату в квартирах

Всього

5150

29956

5,8 на квартиру

8992

39512

4,4

1- квартирних

826

3255

3,9

2092

6836 (17,3%)

3,2

2– квартирних

1251

5861

2,34

2516

10589 (26,7%)

2,1

3- квартирних

1494

8541

1,9

2574

11924 (30,1%)

1.4

4-5-квартирних

1341

10191

7,2 на квартиру

4-х і більше кімнатних квартирах

6-9-квартирних

216

2047

1810

10163 (25,7%)

5,5

10 і більш квартирних

13

105

Немає відомостей

9

56

       

Цифри свідчили, що більшість людей в нашому місті проживали в окремих, невеликих одноповерхових будинках. Згідно з даними за 1931 р. в місті серед 3713 житлових будинків 3012 були одноповерховими, 651 – двоповерховими, 40 – трьохповерховими.

Ситуація в житловому будівництві 1931-1937 рр. була проілюстрована в наступних цифрах:

Рік

Будівництво нових будинків

З матеріалів

Квартир

 

1- поверхових

2-поверхових

3-поверхових

всього

цегляні

дерев’яні

 

1931

44

10

1

55

33

22

107

1932

44

9

2

55

34

21

137

1933

34

6

3

43

10

33

94

1934

     

46

5

41

76

1935

     

65

19

46

109

1936

     

35

8

27

65

1937

     

21

?

?

52

Виходячи з наведених даних, було зроблено висновок, що в переважній своїй більшості і нові побудовані будинки, також були одноповерховими, умови проживання населення за 10 років дещо поліпшились і на 1 особу, в середньому, припадало 13,9 кв.м. житлової площі. Більшість будинків, призначених під квартири, були дерев’яними, при чому в будівництві і надалі переважало будівництво дерев’яних будинків.

При цьому зазначалось, що звички населення, рівень їх заможності, значно нижчі кошти будови дерев’яних будинків у зв’язку із наявністю лісу біля Рівного і його дешевизною, сформували такі тенденції в будівництві, які важко було змінити за короткий час і реалізувати план будівництва, який передбачав будівництво багатоповерхових та цегляних будинків. Цей план міг бути реалізований тільки на деяких вулицях центру міста.

Проаналізувавши бюджети за останні роки та фінансові можливості міста, було визначено, що реальні звичайні доходи коливаються в межах 1 млн. злотих. Звичайні видатки формуються в межах 750 тис. злотих. Тобто фінансові можливості міста для реалізації плану забудови були дуже малі. А крім фінансових засобів реалізації плану, основною умовою для розбудови міста була наявність в потрібній кількості придатних під забудову власних площ.

Власністю місцевого самоврядування на той час було всього 15,2 га землі. Для того, щоби мати можливість реалізувати план забудови, місто повинно було негайно придбати необхідні площі, щонайменше на 100 – 150 га.

Разом з тим і загальна площа міста в його до того часу адміністративних межах, становила 865 га., що було занадто мало для 43000 населення. Сума, яка була необхідна для набуття землі в найближчі 5 років становила від 1, 5 до 2, 5 млн. злотих, на що потрібно було б крім своїх грошей, брати кредити в сумі 110 – 175 тис. злотих щорічно, що дуже обтяжило б місто.

Оцінюючи існуючу ситуацію був зроблений висновок, що реалізація плану забудови без фінансової допомоги із зовні і без збільшення бюджетних доходів міста була б неможлива, в той же час відкладання реалізації плану забудови, практично позбавило б місто можливості здійснити задумане. В той же час натуральні можливості розвитку міста, його динамізм, господарчі, громадські та адміністративні функції, які з кожним роком збільшувались і, в тому числі, і із – за збільшення господарчих стосунків з Росією, сильного зросту вантажних перевезень залізницею через Рівне, вказували на користь плану забудови міста.

З того часу минуло більше 60-ти років. Сьогодні Рівне розкинулось на площі 5824 гектарів, поглинувши такі приміські села як Басів Кут, Тинне, Новий Двір. А в перспективах міста – нові плани, нове будівництво.

 

            Степанцева Людмила.