З історії видання «Козаря»

 26 лютого 2014 року наш колега, начальник архівного відділу Березнівської райдержадміністрації Олександр Шнайдер, передав до бібліотеки Державного архіву Рівненської області невідоме видання «Кобзаря». Придбав він його у далекі вже 70 роки минулого століття у Ленінграді, де тоді навчався, на вулиці у місцевого мешканця за 5 карбованців. Що це за видання, за ці роки так і не дізнався.

         Отримавши таку цікаву книгу, першим моїм бажанням було якнайшвидше дослідити рік та місце видання. Жодної інформації про це в книзі не було. Почитавши примітки, в яких дуже часто застосовувалися вислови «поміщицький письменник Котляревський», «українсько-дворянський поміщицький письменник», «українська панська література» тощо, стало зрозуміло, що це довоєнне видання. Через Інтернет почався пошук інформації про перші «канонічні» радянські видання творів Т.Г. Шевченка. Вони датувалися 1925 і 1939 рр. Але порівнюючи обкладинки, шрифти книг, було зрозуміло, що наша книга не відноситься до цих видань.

Книга починається з 30-ї сторінки і, як виявилося за «Змістом», відсутнє вступне слово «Великий демократ, поет революціонер», автором якої був Хвиля А.А. Почалися пошуки інформації про цю людину. Виявилося, що Хвиля Андрій Ананійович— партійний і державний діяч УРСР 1920—30-х років, публіцист, довголітній завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КП(б)У, з 1933 року — заступник народного комісара освіти УРСР. Андрій Хвиля особливо відзначався в боротьбі проти українського націоналізму і спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури. Темі боротьби проти націоналізму й присвячені його публіцистичні й літературно-критичні праці. Хвиля був автором першої переробки українського правопису в напрямі зближення української мови з російською. Доля його була трагічною, в 1937 р. був заарештований, у 1938 р.— розстріляний. Стало зрозуміло, чому в книзі були відсутні сторінки саме з його вступною статтею.

Так як він з 1925 року, тобто з часу першого видання творів Т.Г. Шевченка у Харкові, працював саме там, знову ж таки почалися пошуки видань, які побачили світ у тодішній столиці України. Однак, пошуки знов не дали результату. Всі книги з творами поета, які виходили в Харкові, мали інших авторів своїх вступних статтей.

І тільки розпочавши в Інтернеті пошук видань саме зі вступної статтею Хвилі А.А., десь на п’ятій сторінці побачили згадку про таке видання. Хотілось би навести цитату зі статті В.Д. Гребенюка «Кобзар» в моїй бібліотеці», датованій 13 березня 2010 року:

«Зовсім недавно на Дніпровському ринку, серед різного мотлоху я побачив стареньку книжку, яка привернула увагу до болі знайомим Шевченківським профілем на обкладинці. Віддали мені її майже за безцінь. Це був „Кобзар", виданий у Харкові у видавництві „Література і мистецтво” в 1934 році. Як виявилось, в книзі не було кількох перших сторінок. Спробував відшукати це видання в Херсоні, щоб виготовити їх ксерокопії. Але в жодній херсонській книгозбірні, включаючи бібліотеку ім. О. Гончара, цього видання не було. Не виявив його навіть в Києві, в бібліотеці Академії наук України ім. Вернадського. Лише в Київському музеї Т. Шевченка віднайшовся один-єдиний екземпляр, та й той в музейній експозиції під сигналізацією. Пройшло кілька місяців, поки мені нарешті надіслали ксерокопії недостаючих сторінок.
Чому ж не зберігся „Кобзар”, виданий уже в наш час, в 1934 році? Переглядаючи це видання, побачимо, що в примітках українського письменника-класика Г.Ф.Квітки-Основ'яненка названо дворянським поміщицьким письменником-монархістом, а в примітках до вірша “На вічну пам’ять Котляревському” говориться про те, що „Шевченко ідеалізував поміщицького письменника Котляревського як ідеалізував він (Шевченко Т.Г.) і деяких інших представників української панської літератури”.
Автор вступної статті до цього видання А.А. Хвиля відверто вказує на націоналістичні елементи в творчості Шевченка, а також зазначу, що Бєлінський до Т.Г. Шевченка мав „особисту зненависть”: „Бєлінський виступав проти української мови, відкидав у творчості Шевченка те, що було дорогим українцям, і цим ставленням до Шевченка він (Бєлінський) по суті підтримував миколаївську олігархію. Бєлінський з обуренням виступав проти Шевченка, тому що Шевченко висміював царя Миколу І і його дружину і радів (Бєлінський) з того, що Шевченка царизм засудив на заслання! ” Так писали в 1934 році. Що було потім – ми вже знаємо.
От і виходить, що я збираю книги не зовсім прості, а книги, які можуть доповнити до відомого хоч щось нове, передати дух епохи, або наочно уявити відношення читачів, критики, можновладців до Т.Г. Шевченка в певний період.
»

Так закінчився наш пошук і завдячуючи цій статті ми також можемо стверджувати, що зберігаємо унікальне видання «Кобзаря» 1934 року, яке поповнило нашу джерельну базу шевченкіани.

Начальник відділу використання

Державного архіву Рівненської області                             Л. Леонова