До 100-річчя окупації м. Дубно австро-угорськими військами під час Першої Світової війни.

За документами Державного архіву Рівненської області.

Сьогодні розмови про війну, біженців, загиблих воїнів це не пусті слова. Сьогодні війна прийшла в наше життя і стала невід’ємною його частиною.

Дубно протягом ХХ століття двічі на собі відчуло, що таке окупація і війна. Вогняним валом прокотилися територією краю спочатку Перша Світова, а потім і Друга Світова війни.

Яким було Дубно сто років назад, яких втрат зазнало під час війни, яким було життя в ті буремні роки? Відповіді на деякі з цих питань можна отримати, звернувшись до архівних документів, а саме до протоколів засідань Дубенського міського громадського управління за 1915 -1916 рр., які зберігаються у фондах Державного архіву Рівненської області.

Влітку 1915 р. територія Західної Волині остаточно увійшла до театру бойових дій. Австро-угорські війська поступово почали завойовувати населені пункти Волинської губернії. Це спричинило до відступу та передислокації російських військ, а також до додаткових мобілізаційних та евакуаційних заходів. До великої кількості біженців, які проходили територією Дубенщини, додалися ще виселенці. Ця категорія з'явилася після наказу командувача Південно-Західним фронтом про переселення всього чоловічого населення віком від 18 до 50 років вглиб Російської імперії.

Насичення біженцями прифронтових територій різко погіршило загальний епідеміологічний стан цих територій. Голова Волинської губернської земської управи зазначав (цит. мовою оригіналу): «Затем волна беженцев, хлынувшая из Галиции, занесла холеру в Луцкий и Владимир-Волынский уезды, оттуда она перебросилась в Дубенский, Ковельский и особенно Ровенский и Новоград-Волынский уезды в период скопления в этих уездах большого количества беженцев».

В м. Дубно, яке знаходилося поблизу театру військових подій, відбувався постійний рух в Галичину і звідти, тому з приходом весни 1915 р. тут очікували появу епідемічних захворювань. Одним з нагальних завдань, яке стояло перед міською владою, було постійне прибирання міста, придбання дезинфекційних засобів. Гостро стояло питання очистки ретирадних місць і помийних ям. Тому вже в березні було вирішено просити губернське начальство виділити гроші на придбання для міста асенізаційного обозу. Гроші місто отримало, але, як показали подальші події, вони були використанні не за цим призначенням.

З наближення фронту, у повітові центри Волинської губернії почали поступати розпорядження про підготовку до евакуації державних установ та органів місцевої влади. Робилися спроби провести цю підготовку організовано. Наприклад, 18 квітня 1915 р. волинський губернатор надіслав телеграму міському старості м. Дубно, в якій зазначав, що «на випадок відходу наших військ і евакуації міських органів, у ньому мають залишитися особи для управління і ведення господарства міста».

Рішеннями міської влади з початком мобілізації були закриті всі трактири, створено повітове попечительство - орган, який опікувалося членами родин нижніх чинів війська, які були мобілізовані в діючу армію.

Під час кожної війни виникають проблеми з забезпечення населення продовольством, зростають ціни на товари першої необхідності, гостро постає питання боротьби зі спекуляцією. Ще в січні 1915 р. зазначалося, що для виробництва борошна на місцевих млинах немає місцевих ресурсів, так як все борошно вивезли в Галичину та забрали для забезпечення війська. Ціни на життєво важливі товари були не врегульовані, доставляти залізницею зерно було заборонено, мешканцям загрожував голод. Власники млинів, для того щоб підтримати життєдіяльність міста, просили щотижня заводити до нього по 5 вагонів зерна − пшениці і жита.

Для запобігання спекуляції, ще на початку війни Командуючий військами Київського воєнного округу видав обов’язкову до виконання постанову, яка забороняла штучне підвищення цін на всі предмети першої необхідності. Невиконання цієї постанови передбачало покарання ув’язненням до трьох місяців, або штрафом до 3000 руб. Згідно з нею, органи місцевого самоврядування періодично встановлювали «граничні нормальні ціни».

І дійсно, попри постійні заклики місцевих торговців підвищити роздрібні ціни у зв’язку із підвищенням оптових, місцева влада практично утримувала ціни протягом січня − серпня, тільки ціни на м'ясо зростали на 2-3 коп.

Однак, це не вирішувало проблеми. Фіксовані ціни трохи захищали населення від недобросовісних продавців, але виникала інша проблема. Місцеве населення іноді взагалі на мало можливості придбати товари. Продавці, у зв’язку із забороною підвищувати ціни, просто не продавали товари, притримували їх до кращих часів, або завозили в інші міста, де були встановлені вищі ціни. Тому волинський губернатор пропонував органам місцевого самоврядування самим робити оптові закупівлі товарів і продавати їх населенню по закупівельних цінах. Дубенська міське управління на чолі зі старостою Л. Міщеруком в березні 1915 р. прийняло рішення про організацію в місті складу дров і просило волинського губернатора сприяти у виділенні зі станції Сарни необхідної кількості вагонів для доставки дров.

Також, міська влада м. Дубно підрахувала, скільки в місті є запасів і скільки треба до середини вересня. Запас продовольства в місті (населення міста станом на 01.01.1915 становило 34593 особи, на 10 тис. більше, ніж до війни, і це, не враховуючи розквартированого в місті війська) був дуже незначний: пшениці 2689 пудів (44 тонни), жита 2973 пуда (49 тонн), борошна до 19000 пудів (31 тонна). Великі запаси продовольства просто не могли тут довго зберігатися, тому що кожного дня через Дубно проходили до 7000 військових, ешелони, шпиталі, біженці, які розкуповували всі запаси.

Щоб забезпечити містян до 15 вересня 1915 року хоча б самими необхідним, щодня треба було завозити в місто по три вагона пшениці, жита та вагон борошна, вагон крупи, солі і інших продовольчих товарів, вагон цукру, вагон чаю та інших бакалійних виробів − загалом кожен день до 10 вагонів з продовольством. Керосину для забезпечення населення треба було завозити одну цистерну протягом тижня, нафти − одну цистерну в місяць. Але доставити це в місто було проблематично − доставка товарів з губернії в губернію у межах Київського військового округу була заборонена. У доставці м’яса потреб тоді ще не було, достатня кількість худоби була на місці.

Наприкінці квітня 1915 р., у зв’язку із забороню перевезення продуктів у межах Київського військового округу, в місті залишилося продовольчих запасів на 1-2 тижні, населенню загрожував голод. Так як на прохання виділити місту гроші на закупівлю продуктів губернське правління відповіді не дало, місто взяло з каси дрібного кредиту позику у розмірі 10 тисяч рублів.

Але це допомогло не надовго. В липні склалась катастрофічна ситуація. В касі міського управління залишилося всього 1 руб. 65 коп. Надходження міських податків з наближенням фронту повністю призупинилось, домовласники залишали місто. Видавати платню членам управління не було чим. Місто збиралося знову брати кредит.

Однак ситуація стрімко змінювалася. Ще у квітні − червні 1915 р. успішний наступ австро-німецьких військ змусив російську армію покинути завойовані землі. Фронт опинився на Західній Волині і наближався до Дубно.

Опікуючись забезпеченням населення міста, влада мусила подбати і про евакуацію тих установ, які були визначені для евакуації командуванням Київського військового округу. 22 червня було розглянуто питання про заходи на випадок евакуації, серед яких евакуація 6 членів міського самоуправління, 6 пожежників, майна міського громадського управління, в т.ч. книг міського управління за 1915 р., єврейських метричних книг з 1896 р., 6 коней пожежного обозу.

15 серпня, під час розгляду питання про евакуацію, було вирішено, що у зв’язку з відсутністю грошей на вивезення майна і працівників різних установ міста, витратити гроші, які було виділено на асенізаційний обоз.

Пожежний обоз з майном міського управління евакуювали в м. Прилуки Полтавської губернії. Жіноча та чоловічі гімназії були евакуйовані в м. Волочанськ Харківської губернії. Охорону міського майна, що залишалося, доручили міському уповноваженому І.В. Морозу, якому призначили «жалованіє» в 25 руб в місяць.

17 серпня відбулося останнє засідання дубенських міських уповноважених перед окупацією міста австрійськими військами.

На жаль, документи, які б свідчили про події в місті під час окупації, в архіві не збереглися.

Сьогодні навіть важко уявити, яким після себе залишили місто окупаційні війська. Дві третини міста було зруйновано.

Перше засідання органу міського самоврядування м. Дубно після його звільнення відбулося 10 червня 1916 р. Відразу ж створили комісію для вивчення стану міського нерухомого майна, встановлення збитків, які зазнало місцеве населення.

Влада взялася за покращення санітарного стану міста, яке на той час було найближчим тилом армії. Тут перебувало багато військових установ, солдат і треба було не допустити, в першу чергу, розповсюдження інфекційних захворювань. Під час десятимісячної окупації міста ворогом вигребні ями зовсім не очищалися, були переповнені і тому знову постало питання про отримання грошей на асенізаційний обоз. Вулиці міста потребували негайного брукування. Особливо це стосувалося вул. Тверської, де після дощу утворювалися великі сморідні калюжі.

Більша частина нерухомого майна м. Дубно згоріла, інша була зруйнована повністю, або пошкоджена настільки, що була не придатною для проживання, і тому не приносила ніякого прибутку. Те ж майно, яке залишилося цілим з серпня 1915 р., також не приносила прибутку, так як більшість населення виїхала вглиб Росії, інші були вислані австрійською владою в Австрію. Ті ж, хто залишився, понесли збитки. В одній квартирі тулилося по декілька родин, більш уцілілі будинки займали військові.

Таким чином, практично все населення міста перебувало в стані повної неплатоспроможності і не могло нести ніякої майнової повинності. Міське зібрання просило вищу владу про відміну до кінця 1916 р. державних і земських податків на нерухоме майно.

Під час окупації в місті функціонував обивательський комітет, який виконував функції міського управління. Після звільнення міста він склав свої повноваження і навіть передав міському управлінню 1039 руб., документи і майно. Ці гроші під час окупації були зібрані від різних міських податків − з торгівлі, попудного збору, штрафів тощо.

31 червня Дубенське зібрання міських уповноважених прийняло від членів колишнього обивательського комітету наступні продукти: 110 пудів (1 пуд − 16,4 кг) кукурудзяного, 150 житнього, 1 пуд гречаного борошна, 2 пуди гречаної крупи. Але під переліком цих продуктів стояли примітки «тухла», «тухла, але придатна до споживання». Солі в місті було 28 пудів, чаю − 2, цукру 69 пудів, керосину всього 2 бочки (15 пудів).

Продукти вирішили продати, щоб зовсім не зіпсувалися, гроші долучили до міської казни для закупівлі свіжих продуктів за нижчими закупівельними цінам. Однак, коштів не було. Підрахувавши, що тільки на місяць на придбання необхідних товарів потребувалося 50695 руб. та 338 руб. на утримання складу і магазину, місто звернулося до волинського губернатора про виділення позики у 50 тис. руб. Такий дозвіл було надано.

В місто поверталися евакуйовані державні установи та їх працівники, і, попри відсутність в місцевій скарбниці грошей, місцева влада була зобов’язана своїм коштом винаймати для них приміщення. Так, наприклад, для Дубенського повітового справника ( по суті, це був орган управління в повіті) був винайнятий будинок по вул. Казначейській на 5 кімнат за річну плату у 800 руб. Австрійською військовою владою були розібрані будинок пожежної охорони і каланча. На їх відновлення потребувалося 7000 руб. Також треба було платити зарплатню членам управи, пожежникам, квартирні городничим. Без надання грошей з державної скарбниці, це здійснити було не можливо. Дубенську ж гімназію взагалі не було можливості повернути відразу, так як в місті не було умов для їх розміщення. Просили розмісити її тимчасово в Острозі.

Жорстка економія продуктів була тодішнью ознакою повсякденного життя дубенчан. Волинський губернатор в липні 1916 р., на підставі прийнятого відповідного державного закону, розпорядився скоротити споживання м’яса на території губернії. Були встановлені «мясопустные» дні: вівторок, середа, четвер, п’ятниця. В ці дні м'ясо не споживалося, забій худоби дозволявся в п’ятницю, суботу і неділю в кількості, визначеній міськими уповноваженими з розрахунку певної норми споживання м’яса на людину. Було проаналізовано, що до окупації, коли населення становило 25 тисяч, щодня, в середньому, забивали 8 голів великої рогатої худоби, 12 голів дрібної худоби, 3-х свиней. Після ж звільнення міста було встановлено наступні норми споживання м’яса на одну особу на тиждень: яловичини не більше пів фунта (226 гр.), свинини − чверть фунта (113 гр.), для чого визнали достатнім забій протягом тижня 8 голів великої рогатої худоби, 12 дрібної і 10 свиней. Як вже зазначалося, таку кількість худоби забивали до війни щодня.

Необхідно було вирішити і питання з забезпеченням міста дровами. В серпні 1916 р. запасів дров в Дубно і околицях не було зовсім. Заготівля лісу приватними підприємцями і його доставка зробила би ціни на паливо дуже високими і недоступними для збіднілого населення. Тому вже до листопада містом було отримано позику на 20 тис. руб. і закуплена ділянка лісу для заготівлі дров в Божкевицькому маєтку Дубенського повіту в кількості 500 сажнів по 25 руб за сажень .

Після звільнення ціни почали зростали, однак міське управління відмовилося від їх регулювання, тому що доставка продуктів централізовано була неможлива з причини призупинення прийому вантажів залізницею. В приватних лавках товар був дорогий, бо купці його купували не з перших рук, а привозили з Рівного, Острога, Кременця і тільки таким чином в місті було хоч якесь продовольство. Утримували тільки ціни на м'ясо − від 35 до 40 коп. за фунт і то це вважалося заниженими цінами в тій важкій ситуації (до окупації ціна м’яса за фунт становила 10 − 15 коп.).

Війна продовжувалася в суміжних повітах і населення, яке поверталося з евакуації, не наважувалось зводити нові будинки або ремонтувати зруйновані. Більшість населення було повністю розорено. А далі Дубно чекали ще довгі роки війни, часта зміна влади: від органів Української Народної Республіки, тимчасових органів радянської влади до польських тимчасових військових органів, доки тут в 1921 р. на довгі 19 років не встановилася влада Другої Речі Посполитої. Саме тоді поступово і стало відбудовуватися старовинне місто.

Начальник відділу

Держархіву Рівненської області                         Л. Леонова