Мода 30-х у Рівному: білизна марки «Галя» та капелюхи «Bon-Gout»

Повсякденне життя мешканців нашого міста недалекого минулого тепер дуже цікавить дослідників. Тема мало досліджена, оскільки донедавна здавалася неідейною та нецікавою для історичної науки. Але настав час і орієнтування змінилися, вірніше стали правильними, тому із задоволенням пишу про … моду.

Вона повернулася, мода. Вона мила і жіночна, а для чоловіків – мужня і елегантна. Тепер, в 21 столітті, ми, нічого не придумавши нового, безцеремонно списуємо її основні тенденції, перекладаючи усе на циклічність. І якщо б стильна людина з того, «польського періоду», з'явилася на наших сучасних вулицях, ми нічого не запідозрили, а, навпаки, звернули б увагу на її модернову зовнішність.

Модна індустрія в міжвоєнний період на теренах Волині і, зокрема, в нашому місті швидко та радикально змінювалася, повторюючи тенденції заходу. Приїзд нових спеціалістів-«европейців» в Рівне та можливість бувати за кордоном змінив стиль рівнян. Нескладний доступ до європейських товарів народного вжитку надав місцевим майстрам краси можливість втілити свою мету - гарно одягнути містян - в життя.

Швидко відкривалися магазини готового одягу, тканин, швейної фурнітури, швейних машин, хутряні крамниці, модні ательє та кравецькі майстерні, взуттєві магазини рекламували на всі боки

товар.

На фото: рівнянки 1930-их років на вулицях міста

Додам, що преференцію в державній реєстрації міських торгових та побутових закладів мав Рівненський окружний суд. Так, в документах Рівненського окружного суду за 1924-1939 роки, що зберігаються в Державному архіві Рівненської області, зазначена наступна кількість зареєстрованих торгових закладів, які функціонували у межах Волинського воєводства:

  1. Магазинів готового одягу – 64,
  2. Магазинів взуття – 88,
  3. Магазинів шкіряних виробів – 138,
  4. Магазинів галантереї – 258,
  5. Магазинів та складів мануфактури – 201,
  6. Магазинів колоніальних товарів (товарів імпортного виробництва) - 368.

Відповідно, власники магазинів отримували річні ліцензії на торгівлю певними товарами промислової групи. Для захищеності, зручності та власної важливості окремі категорії спеціалістів легкої промисловості та торгівлі об’єднувалися у так звані «цехи», тепер би їх назвали «приватними підприємствами. Обов'язковим був Статут, яким керувалися при роботі, наприклад, «Статут цеху об’єднаних кравців в Рівному», «Статут цеху шевців – християн в Рівному», «Статут цеху кравців – євреїв в Рівному» та інші.

На фото: титульна сторінка Статуту об’єднаних кравці міста Рівне

На фото: магазин «Olka» рекламує панчішні вироби на   шпальтах Рівненської газети «Волинське слово» за 1922 рік

На фото: реклама взуття на шпальтах львівської газети «Новий   час» за 1933 рік

Нагадаю, що кількість населення в Рівному станом на 1930 рік, за даними «Адресної книги», становила 57 288 мешканців.

Власне в «Адресній книзі» Рівного за 1930 рік також подається перелік торгових закладів міста, до прикладу, капелюшні магазини зосереджувалися, в основному, на вулиці 3 Травня (тепер Соборній) і було їх аж 11.

Капелюшний магазин пані Іздеберської М. знаходився по вулиці 3 Травня під № 214; магазин жіночих головних уборів пана Керліха В. з гучною назвою «Bon-Gout» - по вулиці 3 Травня, 134, інші також десь недалеко.

Магазинів тканин, так званих «мануфактур» – 13, хутряних крамниць – 6, взуттєвих магазинів – 18 закладів, магазинів із продажу швейного обладнання – 2, кравців значилося 10 осіб. А магазинів, де можна було купити косметику та парфуми я нарахувала аж 44 ! Нагадаю, що мова йде про 1930 рік.

Власники намагалися зосередити бізнес в торговому центрі Рівного, власне, тенденції торгового менеджменту не змінилися і дотепер, та й торговий центр – там же ж.  

Окремо хочу розповісти про фірми, які були зареєстровані в Рівному і займалися виготовленням та розповсюдженням предметів легкої промисловості. Фірм було багато, з гучними, європейськими назвами або за прізвищами власників. Наприклад, торгова фірма «ZingerSewingMachineCompany», яка спеціалізувалася на реалізації швейних машин; експортний Союз Польського текстилю мав адресу по вулиці Шосовій, 74 і займався виробництвом та продажем текстильного одягу; фірма чоловічого одягу «Szyk», власник Креплак І., торгові взуттєві Доми Ізраеля Бірнбаума і Ривки Дінер, склад тканин та хусток Шимона Бракера, «Pabiamo» - оптова фірма, яка торгувала тканиною, галантерейна фірма Пєтка Л. та Хоришка А. та інші.

Власниками магазинів значилися одна-три особи різних національностей, в основному, поляки та євреї. Знаходилися вони в зручних для торгівлі вулицях 3 Травня, Замковій, Шкільній, Понятовського, Торговій і т. д.

Кравецькі, шевські майстерні реєструвалися та ліцензувалися, складали професійні Статути, в яких вказувалися назва, адреса та напрямок їх діяльності .

Інша справа – коштували тканини та послуги з пошиття одягу населенню недешево. Я чудово пам'ятаю озвучені бабусею магічні слова «габардин», «шифон», «креп-жоржет», «крепдешин», тканини, з яких шилися феєричні наряди. Дозволити собі обновку модниці та модники могли нечасто. Речі берегли, «одягалися на свято». Та й часто жінки самі прекрасно вміли шити, вручну гаптувати комірці та манжети, плели светри, вишивали. Особлива увага приділялася вишиваному народному одягові, який також з задоволенням носили.

Старі фотографії наших городян не залишають нас байдужими, красиві, підтягнуті, з гонором люди. Рівняни дуже стильно одягалися. Обов’язковими були капелюхи та рукавички, причому, в будь-яку пору року. Літні капелюшки були виконані з якісної соломки або штивної тканини, рукавички обов’язково мереживні. Зимові аксесуари – обов’язкове хутро, якісна вовняна тканина та стильне взуття. До речі, окремих магазинів з продажу сумок не було, швидше, продавалися вони в магазинах галантереї.

Але повернуся до торгівлі одягом. Особливе місце належало методам продажу товару, якого було явно забагато, тобто пропозиція перевищувала потреби населення Рівного та околиць. Реклама на шпальтах рівненських газет закликала щось купити, одягнути, бути наймоднішим… В рекламі наголошувалося на те, що їх товар привезений чи то з Варшави, чи з Парижу, що додавало йому ваги як імпортному. Одна з реклам в рівненській газеті «Волинське слово» наголошувала:

          

       «Магазин Г. Вугмейстера у Рівному

             по вулиці 3 Мая     телефон 194

   З оказії приходу весняно-літнього сезону!!!

     На всі погодні умови, від найдешевших цін

   на різноманітний вибір свіжо отриманого

                         вибору тканин:

-          постільні тканини різноманітних візерунків

-          найновіші дамські і чоловічі матеріали на пальта

-          наймодніші вовняні тканини

-          шовкові тканини, різноманітні маркізети і марокени

-          швейцарські літні тканини

-          меблевий плюш

-          рушники, гобелени, диванні накидки і фіранки».

На фото: реклама одягу в рівненських газетах

Жіночі журнали, які гортали наші бабусі в той далекий час, вчили вишивати народні блузки орнаментом, різноманітити гардероб фасонами одягу, шити та перешивати одяг з дорослих на

дитячий. Все як сьогодні.

На фото: приклади використання української вишивки у жіночому та дитячому одязі на шпальтах журналу «Жіночий голос». 1927 рік

Існували в той час і модні покази, які проводилися у Львові та реклама яких також подавалася у пресі.

Люди старшого віку згадували, що продавці одягу, нудьгуючи, стояли біля власних магазинів, заохочуючи перехожих зайти в крамницю і тільки «подивитися» на щойно отриманий товар… Без нічого перехожий звідти не виходив. Якщо у нього не було грошей, товар пропонувався без них зі словами «потім занесеш», чим, звичайно, зобов’язував покупця. А чи потрібен був той товар – невідомо?

Кажуть, все міняється – часи, мода, смаки, погляди. Одне за одним змінюються покоління, привносячи у кожен період історії щось своє. Проте є речі, які залишаються незмінними, незалежно від століття – бажання гарно та стильно виглядати. Загадковий «польський період» як незакінчений роман дає нам можливість фантазувати на цю тему…

                                                                                         

Олена Гумінська, архівіст. За матеріалами наукової бібліотеки Державного архіву Рівненської області