Транспорт 30-их у Рівному: від залізничного вокзалу до вулиці Галлєра – на таксі за злотий

Приємно усвідомлювати та пишатися тим, що Рівне трохи менше ста років тому було містом успішних людей різних національностей з достойним на той час рівнем розвитку господарства, в тому числі і транспорту.

Написати про рівень розвитку транспортної системи в нашому місті в 1920-30-ті роки вирішила невипадково. На очі все частіше потрапляли статті з газет, журналів міжвоєнного періоду, що зберігаються в науковій бібліотеці Державного архіву Рівненської області на тему як рівняни пересувалися на короткі та довгі відстані в Рівному. Висновки з дослідженого самі просилилися на друк. Але все по-порядку.

Міжвоєнний період в історії нашого міста був одним з найкращих періодів у розвитку економіки Рівного. Умовно відкриті кордони з Європою надихали місцевих підприємців та господарників. Необхідно зазначити, що і за царя в транспортній галузі були певні напрацювання: ходили поїзди та з'являлися перші автомобілі, але… перші автобуси та таксі-автівки все-таки з'явилися за Польщі.

Почну з доріг. За період з 1921 по 1939 роки якість та довжина доріг у Волинському воєводстві виросла в рази. Наприклад, на основі даних, поданих у брошурі «Wolyńwliczbach» (Волинь в цифрах) за 1939 рік, Рівне, за даними магістрату, налічувало населення 70 тисяч осіб та займало 500 га площі. Довжина доріг з твердим покриттям в Рівненському повіті становила 56,6 км, довжина залізничних шляхів становила 74 км!!! Треба додати, що польська адміністрація питанню облаштування доріг та будівництву шляхів приділяла особливу увагу і виділяла значні кошти на цю галузь. Складалися державні програми, які планувалися на роки, з докладними планами побудови та утримання доріг. Цим займався дорожний відділ міської управи Рівного.

Найбільш популярним та зручним був залізничний транспорт. Це був єдиний вид транспорту, котрим рівнянину можна було дістатися до іншого воєводства або з іншого регіону Польщі без пересадок. До Рівного курсував швидкий потяг Здолбунів-Рівне-Ковель-Люблін-Варшава. У вихідні і святкові дні, починаючи з 1931 року, до Польщі курсували спеціальні туристичні потяги з вагонами 3-го класу, які користувалися популярністю у рівнян, оскільки були швидкими, а коштували вдвічі дешевше. В рівненській газеті «Волынское слово» за 1922 рік зберігся надрукований на її шпальтах розклад прибуття та відправлення потягів стації Рівне. Тариф проїзду у швидкісному потязі був сталим увесь польський період і становив 6 злотих 66 грошей на 130 км шляху.

Одночасно створювалися фірми, так чи інакше причетні до залізниці, до прикладу, на вулиці Понятовського, 74 (сучасна Пересопницька) в Рівному знаходився кооператив «Залізничник».

З поїзда дістатися до центру Рівного можна було дрожками за 0,75 злотого із зупинками на вулицях Торговій, Пілсудського та Галлєра або на таксі за 1 злотий зі стоянками по вулицях Галлєра (тепер там кафе «Блюз») та залізничному вокзалі.

Додам ложку дьогтю до хорошого. В часах, коли Волинська губернія стала воєводством Волинським, працівники Рівненської залізниці відразу були звільнені з посад польською адміністрацією, на заміну їм були призначені спеціалісти, переважно поляки за національністю.

Іншим видом транспорту в Рівному були маршрутні автобуси, але не ті автобуси, що курсують по місту, а міжміські рейсові маршрути, які стартували зі станції.

Рівненська автобусна станція розміщувалася в місті на вулиці

3 Мая, б. 64. З неї в напрямку Луцька автобус курсував 5 разів на день, поїздка коштувала 5 злотих. До Клеваня також 5 разів на день, доїхати можна було за 1 злотий, до Олики – 1 раз за 3 зл., до Дубна 3 рази на день за 4 зл., Кременця – 3 рази за 7 злотих, дістатися до Тучина можна було за 2 злотих і т.д.

Ціна квитка на маршрутний автобус становила 10-15 грошів за кілометр з особи. При цьому враховувалися відстань, маршрут, вид дороги.

В 1930 році волинський воєвода Генріх Юзевський видав розпорядження, яке стосувалося зовнішнього вигляду водіїв та кондукторів автобусів, фактично ввів для них форму. В ньому йшлося, що під час виконання служби водій повинен носити чорну шапку англійського крою, кондуктор – темно-зеленого кольору, на фірмовій куртці обов’язковий напис «КОНДУКТОР». Автобусна обслуга має бути чисто та акуратно вбрана. В окремих випадках дозволялося поміщати на шапках та куртках кокарди та шеврони з назвою автобусної фірми, яку вони представляли.

Поступово створювалися автобусні товариства на кшталт Першого Волинського Автобусного товариства, засновником якого став Михайло Дайчмайстер, уродженець Рівного. Закінчивши Львівську політехніку в 1927 році, він засновує перше автобусне підприємство, ставши піонером автобусного руху на Волині.

В тому ж, 1930 році, волинський воєвода Генріх Юзевський видав розпорядження про те, що приватні автобусні маршрути не повинні дублювати державні. Вочевидь, найвигідніші автобусні маршрути були державною преференцією, що виглядало дуже патріотично.

Михайло Дайчмайстер

Реклама автобусного товариства у газеті «Волынское слово» Загалом в 1939 році по Волинському воєводству курсувало 82 автобуси, 789 автомобілі (в т.ч. приватні – 328 та 23 таксі), 222 мотоцикли і тільки в Рівному їздило 6077 велосипедів!!!

 

Велосипеди були основним засобом пересування містян, тому користувався «ровером» кожен 10-й. Мотоцикли також впевнено входили, вірніше, в'їзджали в життя рівнян , підтвердженням чого є реклама продажу мотоциклів на Волинських торгах в Рівному.

З покращенням добробуту населення, росли його споживчі можливості. Багатші люди отримали змогу купувати автомобілі. Авто могли собі дозволити підприємці, адвокати, лікарі та інші заможні категорії населення.  

Реклама авто друкувалася на шпальтах рівненських газет, наприклад, «EchoRóweńskіe», «Wołyń», «Волынское слово». В рівненській газеті «Урядові відомості» було оголошено, що на ІХ Волинських торгах 1938 року в павільйоні № 5 будуть представлені автомобілі   варшавських фірм   Лільполь,   Рау,   Лоевенштейн та мотоцикл «Сокол».

Реклама польського мотоциклу "Сокіл" у переліку товарів, представлених на Волинських Торгах 1937 року.

                 Фото невідомих рівнян біля автівки. 1933 рік

 

Реклама велосипедів на сторінках Рівненської газети

«Волынское слово» 1928 рік

 

Реклама автомобіля Форд в газеті «EchoRóweńskіe»

Звичайно, можна ще написати про дрожки, прольотки, підводи та інші підвиди кінного транспорту, які необхідні були населенню Рівного для бюджетних поїздок по місту та перевозок вантажів… Це був найпопулярніший вид транспорту в Рівному через свою мобільність та відносну дешевизну.  Але то вже був учорашній день.

                          

                             Олена Гумінська ,

                           архівіст Державного архіву Рівненської області,

                             за матеріалами науково-довідкової бібліотеки.

                            27 жовтня 2015 року.

 

Рівненський священик Костянтин Гаврилков на прольотці-таксі їде по справах

Стоянка прольотки-таксі біля фотографії Гальперіна