Газетна реклама за Польщі.

Як це працювало?

Реклама, як маркетинговий хід, відома ще з глибокої давнини. З винаходом друкарського станка Йоганом Гуттенбергом у 15 столітті почався новий підхід до цього, важливого у господарстві, торгівлі та послугах, питання. Моє дослідження цієї теми стосуватиметься рекламних оголошень, розміщених на шпальтах газет та журналів, які видавалися та поширювалися на нашій території в період між двома війнами, в 1920-1930-их роках, тобто за Польщі.

        

Почалося дослідження теми, як часто буває, випадково. До рук потрапила підшивка першого на Волині періодичного видання за 1849 рік, яке мало назву «Волынские губернские ведомости». На останній сторінці одного з номерів містилася інформація про набір у Санкт-Петербурзьку чотирирічну сільськогосподарську школу юнаків з волинського регіону. Цією, фактично першою, рекламою навчального закладу був покладений початок «рекламній» справі у волинських часописах, який можна прослідкувати в матеріалах наукової бібліотеки Державного архіву Рівненської області.

19 століття стало свідком початку рекламної ери. Майже вся тогочасна реклама мала друковану форму.

Зрозуміло, що в період Російської імперії видавалася чимала кількість назв періодичних видань з усіх галузей господарства, освіти та культури на території Волинської губернії (інформацію про це можна отримати в монографії Ірини Мілясевич та з джерел в держархіву області), але мова піде про міжвоєнну добу, оскільки, власне, за цей період найбільше періодики збереглося у науковій бібліотеці Державного архіву Рівненської області.

Газета «Волинські губернські відомості» ч. 18 за 1849 рік

        

У своїх минулих дослідженнях я вже писала, що у Волинському воєводстві мирно співіснували чотири основні етнічні групи населення. В Рівному найбільшими вважалися єврейська та польська громади, меншими – українська та російська. Кожна з етнічних громад обов’язково мала своє друковане видання та, навіть, декілька. Найбільше збереглося в архіві польських газет та журналів, значно менше – українських та російських, і тільки дві газети на ідиш та єврейський журнал польською мовою «Євреї – польській армії». Кожне з цих видань змагалося між собою, це відчувається. І не тільки в інформативності. Саме реклама давала можливість вижити у «безжальній» конкуренції між періодичними виданнями. Шпальти газет швидше нагадували «бразильський карнавал», учасниками якого були оголошення. Рівненські газети ряботіли рекламними повідомленнями різноманітної тематики, друкувалися одночасно на ідиш, польською, українською, російською мовами, шрифтами, що були в наявності у типографії. Як на мене – повний несмак!

Перший аркуш рівненського часопису «Echorówieńskie»

         Спробую класифікувати друковану рекламу за галузями. Якщо вважати повідомлення державних установ міста Рівного, що діяли у польський період, рекламою, то це була обов’язково перша сторінка в газеті. Це були тексти законів чи розпоряджень міського органу влади. Наприклад, у двомісячнику «Урядові відомості міської управи в Рівному» за 1 травня 1936 року на першій сторінці досить об'ємного видання подавався зміст - перелік розпоряджень установи та рішень, ухвалених на її засіданні. А в даному випадку на фото об'ява про відкриття чергових Волинських Торгів в Рівному у 1936 році.

Реклама Волинських Торгів в «Урядових Відомостях міста Рівного»

за травень 1936 року

           Промисловість та господарство за Польщі шалено набирали обертів. Інвестиції рікою потекли до Волинського воєводства, оскільки держава запропонувала вигідні умови для підприємців у вигляді скасування податку на певний період. Відкривалися нові цехи та артілі, сільське господарство осучаснювалося, розвивався кооперативний рух. Польські осадники впроваджували на Волині нові, сучасні, підходи до сільського господарства. Створювалися так звані українські кооперативні централі «Центроюз, «Маслосоюз», «Народна торгівля», «Центробанк», які не лише відкривали свої газети, але й купували місця у іншій місцевій періодиці, де друкували свої рекламні оголошення.

Реклама основного офісу «Маслосоюзу», який розміщувався у Львові

          

           Рівненська пивна компанія «Бергшльос» на чолі зі своїм власником Маєром Пісюком, активним промисловцем, чи не в кожному числі рівненських часописів подавала рекламу пива, солодкої води та дріжджів власного виробництва. До речі, акціонерне товариство було основним платником податків до місцевого бюджету у 1930-ті роки.

Майер Пісюк, головний акціонер товариства «Бергшлос»

          

Титульний аркуш рівненської газети «Волинське слово» із рекламою дріжджів рівненського виробництва

           Волинські промислові монстри державного підпорядкування також відкривали власні газети. Наприклад, базальтовий видобувний комплекс «Державні каменоломні в Яновій Долині», який набирав виробничих оборотів у міжвоєнний період, активно розбудовував село Янова Долина з милими європейськими особняками та своєю інфраструктурою. Крім того, мав власну профільну газету, яка так і називалася «Янова Долина». Оголошення про сучасне підприємство з видобутку базальту та його продукцію зустрічається досить часто у місцевій пресі 1930-их.

Оголошення державного підприємства «Державні каменоломні в Яновій Долині»

Реклама послуг державної типографії,

яка розташовувалася в Рівному по вулиці 13 Дивізії, 3

Автомобільна промисловість у міжвоєнний період досить активно розвивалась. Був попит на авто і в Рівному.

Крупні світові автомобільні заводи через власних представників подавали у провінційні газети оголошення про новинки в автомобільній індустрії. Фірми з Німеччини, Великої Британії, Сполучених Штатів створювали новинки авто та наввипередки їх рекламували. Гасло «Форд - ідеальний автомобіль для міста»   зайняло половину газетної шпальти.

Крізь призму рекламних оголошень можна прочитувати історію та побут населення, пам'ять про який мимоволі забувається та губиться з часом. В журналі «Ілюстрований тижневик» міжвоєнного періоду рекламуються листівки, краєзнавчі альбоми, туристичні мапи, розклади руху потягів, словники, розмовники та матеріали для письма, які видавало польське товариство залізничних книгарень «Рух». В цьому ж журналі подано рекламу відомого в Польщі ще з 1824 року, посрібненого посуду Йозефа Фраже, який вигадав спосіб покриття сріблом столових приборів, посуду та підсвічників для менш забезпеченого прошарку населення країни, оскільки срібні виделки-ложки були доступні не для всіх.

Журнал «Ілюстрований тижневик» рекламує видання товариства книгарень польської залізниці «Рух» (і таке було!)

Оголошення про продаж знаменитого посрібненого посуду фірми

Йозефа Фраже у Варшавських «склєпах»

Виокремлю рекламу тих торгових марок, які чудово «почуваються» дотепер. У кожному газетному номері усіх рівненських часописів прослідковується стабільна тенденція - газета продавала певне місце на сторінці видання на тривалий час якійсь торговій марці. До прикладу, відома нам усім фірма D-raOetkera, яка спеціалізувалася на виготовленні та фасуванні приправ, дріжджів, додатків до тіста, довгий час рекламувалася у часописах «Echorówieńskie» та «WiadomościWołyńskie».

«Echorówieńskie» рекламує продукцію

кондитерської компаніі Д-ра Еткера

Торгові марки німецької косметики NIVEA (1882 рік створення), освітлювальних ламп VERTEX, ФІЛІПС (1891 рік створення), швейцарської компанії дитячого харчування NESTLE (1866 рік створення), чеської взуттєвої фірма ВАТА (1894 рік створення, пізніше відома нам фірма ЦЕБО), німецької компанії з виробництва швейних машин ZINGER(1851 рік створення) починали свою діяльність у ті часи і активно рекламувалися в засобах масової інформації.

Реклама крему Nivea

Реклама лампочок фірм Вертекс та Філіпс

Реклама молочної суміші компанії «Nestle»

Часопис «EchoWołyńskie» рекламує продукцію фірми ВАТА

           Оригінальна тема – реклама в газетах місцевих рівненських магазинів різних профільних напрямків. Відомо, що торгівля в Рівному була одним з найпоширенішим видом господарської діяльності населення. Конкуренція та перевиробництво товарів вимагала активного пошуку засобів збуту. Цьому неабияк сприяла реклама. Фото взуттєвого магазину по вулиці 3 Мая, 81 зустрічається чи не в кожному числі рівненської періодики.

           Ну і чудовий приклад рекламного мистецтва – реклама модного вбрання та косметики. Красивий малюнок томної фігури жінки, яка отримує задоволення від пафосної сукні чи від косметичного продукту відразу привертає до себе увагу і хочеш-не хочеш прочитаєш, що пропонує модна чи косметична промисловість.

Титульний аркуш модного журналу «Світ моди» за 1931 рік з рекламою модного жіночого вбрання

Реклама косметики на шпальтах рівненських газет міжвоєнного періоду

Продаж музичних інструментів у Рівному. Реклама в газеті

Повідомлення про відкриття літньої кав’ярні – дансингу на території Кременецького павільйону Волинських Торгів 1936 року

         Рушійною силою розвитку різноманітних форм реклами були великі торгові фірми та підприємства, власне, які могли дозволити собі витрачатися на модну та ефектну рекламу.

         В колонках оголошень часописів «EchoWołyńskie» та «EchoRówieńskie» все ж таки переважали невеликі за обсягом оголошення дрібних магазинів, контор, послуг та ремесел. Серед рекламодавців переважали купці з товаром в роздріб та гурт. Рекомендувалися продовольчі та колоніальні товари (борошно, сіль, кава, приправи, алкоголь), товари з шовку та оксамиту, а також жіночий, чоловічий та дитячий одяг, галантерея, взуття та багато іншого. Замовляли рекламу годинникарі, ювеліри, фотографи, власники готелів.

         Окрему групу замовників реклами становили продавці землеробських машин та знарядь сільськогосподарської праці, інші пропонували малярські та будівельні матеріали. Значна кількість об'яв стосувалася продажу вугілля та дров. Для місцевих ремесел також виділялася газетна площа: рекламу замовляли столярні та кравецькі майстерні, м'ясні лавки та виробники дрібниць, що необхідні були в домогосподарстві. Рекламувалися місцеві друкарі, продавці книжок та газет.

           Зрозуміло, що місцева преса була місцем для розміщення оголошень про проведення благодійних балів, розважальних заходів, типу дансингів, чи концертів заїжджих та місцевих акторів, музикантів та циркачів. Не гребували оголошеннями власники ресторанів та кондитерських. А місцеві лікарі та стоматологи викупали місця в газеті на певний період для рекламування населенню власних послуг.

           Отже, рівненська преса стала для нас, охочих до вивчення історії міста, найціннішим джерелом. Здавалось би, що газетні сторінки досконало досліджені, але щоразу, як відкриваєш їх, знову отримуєш нову інформацію, нові знання та нове задоволення від відкриттів.

Олена Гумінська, архівіст І категорії Державного архіву Рівненської області

04 вересня 2017 року