Діяльність Рівненське повітове земства в перший період Української революції (березень 1917 – квітень 1918 рр.) за матеріалами Державного архіву Рівненської області.

.

У результаті Лютневої революції самодержавний лад в Російській державі був повалений - влада перейшла до Тимчасового уряду.

На Волині про події в Петрограді дізналися на початку березня. В багатьох містах відбулися мітинги і збори за участі солдат і місцевого населення.

Відомо, що до Здолбунова звістка про переворот надійшла 3 березня, а 4-го його мешканці дізналися про відречення Миколи ІІ від престолу. 14 березня в місті відслужили молебен « по поводу свободи» та відбувся мітинг, на якому було заявлено про необхідність організації Ради робітничих депутатів [1, арк.10].

 У перші дні березня і в Рівному відбулая масова демонстрація. Під революційними гаслами вулицями міста пройшли робітники,учнівська молодь,службовці.

В цей період починає зароджуватися національній державний організм. Розпочинається процес створення муніципальних й урядових органів влади. РозпорядженнямголовиТимчасовогоурядуГ.Є.Львовавід5 березня1917 р. скасовувався інститут губернаторів, аїхніповноваження передавалисяголовамгубернськихземськихуправ, главамиповітівсталиголовиповітових земських управ. Новімісцевіначальникиотримували званнякомісарівТимчасовогоуряду, алеодночаснозалишалисяікерівникамиземськихустанов. Такимчином, земстваставалиосновоюполітичноголадупостсамодержавноїРосії.

Уряд провів земську реформу, головними елементами якої стали впровадження загального виборчого права та створення волосних земств, що мали стати опорою самоврядувань на низовому рівні.

Рівненським повітовим комісаром було призначено голову повітової земської управи, колишнього предводителя дворянства Д.Ф. Андро. Місцеві земства Волині з розумінням віднеслись до подій Лютневої революції і відречення царя від престолу, а також до переходу влади до рук Тимчасового уряду. На своєму зібранні 19 березня 1917 р. земські гласні виказали Тимчасовому уряду готовність працювати під керівництвом Андро. Пізніше, в квітні 1917 p., Рівненська Рада робітничих і солдатських депутатів, а також єврейське населення міста висловили йому недовіру, і його було усунено від посади [2,арк.. 9].

Після Лютневої революції в Україні розпочала діяльність ще одна впливова політична сила - обрана у березні 1917 р. Українська Центральна Рада, під час діяльності якої земська система самоврядування продовжувала існувати.

Практично до Жовтневої революції Центральна Рада не мала прямого впливу на місцеві органивлади у регіоні, як і по Україні, оскільки вони знаходилися у підпорядкуванні Тимчасового уряду. Хоча, в період протистояння Тимчасового уряду та Центральної Ради в червні 1917 р., більшість правобережних земств підтримали український представницький орган, заявивши, що визнають своїм керівництвом лише Центральну Раду та Генеральний Секретаріат. І тільки в листопаді - грудні 1917 р. комісари Тимчасового уряду були замінені на комісарів Центральної Ради - 19 грудня 1917 р. Центральною Радою був опублікований закон про зміну назв земських інституцій, згідно з яким назва «Повітове земське зібрання» було замінене на «Повітову Народну Раду», а «Повітова земська управу» на «Повітову Народну Управу», хоча і надалі управи називали «земськими». Попри зміну назв, склад цих органів міняти не стали, оскільки потрібен був час на те, щоб новообрані гласні набули досвід роботи.

Крім земств і комісарів, державну владу на Волині у перший період Української революції (березень 1917 –квітень 1918 рр.) на муніціпальному рівні продовжували представляти міські думи.

Також, поряд зі старими міськими думами і міськими управами в цей час з'явились міські виконкоми громадських організацій, посади міських комісарів і начальників міської міліції, а з повітовими земськими зібраннями і управами - повітові виконкоми громадських організацій.

У той же час у Рівному на владу претендувала утворена в червні Рада робітничих та солдатських депутатів, яка виявляла волю найбільш радикально налаштованих верств.  

Ставлення до Жовтневої революції у Петрограді було неоднозначним. Частина населення схвалювала дії більшовицької партії, спокушаючись на її обіцянки миру та революційного порядку. У той же час Рівненська міська Дума залишалася на засадах конституційної діяльності і дала Жовтневому перевороту досить виважену оцінку: «Обговоривши події, міська Дума найрішучішим чином засуджує політичну авантюру більшовиків. Захоплення більшовиками влади за кілька днів до виборів в Установчі збори є їх зривом та захопленням меншістю прав усього народу»[3].

Ситуація на Рівненщині в період після жовтневого перевороту до лютого 1918 р. була у постійній військовій напрузі - нормальному функціонуванню владних органів заважали більшовики, які з осени значно активізували свою діяльність і почали захоплювати владу на території краю. Зокрема, 16 грудня військовим ешелоном у складі 14 вагонів більшовики прибули в Рівне з Луцька[4, арк.19].

Українські сили через свою нечисельність і погану організованість не чинили супротиву вторгненню більшовицького ешелону. Лише 31 грудня при підтримці військ УНР (січових стрільців) зважилися заарештувати більшовицьких агітаторів (40 чоловік) серед учасників III Надзвичайний з’їзду делегатів армій Південно-Західного фронту, який відбувався у Рівному 29-31 грудня. Але наступного ж дня більшовик В. Кіквідзе сформував у Дубно військовий загін, який прийшов визволяти арештованих. Отже, 1 січня 1918 року у місті знову з’явилися червоні прапори [5].

Українська влада була цілком відновлена у регіоні із вступом до нього „союзницьких” австро-угорських і німецьких військ.

Постійна зміна влади, військові дії на території Рівненського повіту призвели до того, що практично не залишилося документів, які б відображали події часів Української народної революції на Рівненщині.

Тому безперечно цікавими для дослідника стануть декілька номерів журналів Рівненської повітової земської управи за 1917, 1918 р. (зберігся не повністю), які зберігаються в Державному архіві Рівненської області і в деяких деталях висвітлюють діяльність органу місцевого самоврядування Рівненського повіту в ці буремні роки.

Рівненське повітове земство було введено за положенням 1890 р в 1911 р., але нормально функціонувало до 1915 р. Війна порушила нормальне життя повіту і земства, а оголошена в 1915 р. евакуація повністю розрушила земське господарство. Всі земські установи (школи, лікарні, агрономічні дільниці) були евакуйовані. Земське майно і діловодство управи частково було евакуйовано, а частково залишене на місті було знищено і пограбовано.

Евакуйоване майно и справи повернуто в 1916 році, але під час евакуації і перевезення частина була втрачена, частина не підлягала відновленню.

Після відновлення своєї роботи, умовах військово-політичної нестабільності, земство не лише залишалось гарантом нормальної життєдіяльності місцевого населення, але і дбало про .постачання для військ фуражу, заготівлю сухарів, чобот, перемол зерна тощо [6, арк. 4].

З 1917 року земства, як і міські думи, були поставлені у нові правові умови – зобов’язані провести довибори, щоби демократизувати свій склад.

Результати проведених виборів можна прослідкувати за «Журналом Ровенского уездного земского зібрання VI чрезвычайной сессии 1917 года» (відбулося 12 вересня 1917 р.), на початку якого якраз і вміщено перелік усіх гласних Рівненського повітового земського зібрання, і який дає нам чітку картину розстановки політичних сил в повіті.

Склад нової демократичної частини Рівненського повітового земського зібрання було обрано Рівненською повітовою громадською радою напередодні, 11 вересня 1917 р. [7, арк. 11].

До вже існуючого земського зібрання у складі 37 осіб додалось ще 36 гласних від демократичного елемента, що загалом становило 73 гласних. Мандатна комісія на початку зібрання підтвердила повноваженя всіх новообраних гланих.       

Серед них були представники від волостей (17 чол.), міської думи (2 чол.), української громади, земських службовців, Ради солдатських і робітничих депутатів (7 чол.), від військових організацій соціал-демократичної фракції при Раді солдатських робітничих депутатів (2 чол.), від партії «Бунд» (2 чол.), від партії соціал-революціонерів (2 чол.) і від українських соціал-революціонерів (2 чол.), від поляків (1 чол.) [8, арк. 3,4].

Зібрання стало переважно українськими за національним й селянськими за соціальним складом. В ньому були представлені всі існуючі політичні партії і громадські організації.

На зібрання було присутньо всього 11 чоловік зі старого складу і 35 з нового демократичного складу, чим вони забезпечили собі беззаперечну більшість [9, арк. 5].

Головою Рівненського повітового земського зібрання (Рівненської Повітової Народної Ради) був обраний І. Т. Коваленко, а головою Повітової земської управи (Повітової Народної Управи) — Ф. Сумневич. Він же й головував на надзвичайному зібранні [10].

Серед питань порядку денного надзвичайного зібрання було обрання додатково 6 гласних з нового демократичного складу до губернського земського зібрання, про демократичний склад повітового земського зібрання, про шкільну справу, про видатки земства, викликані революцією і повязаними з нею подіями тощо.

У досліджуваний період Української революції діяльність земства надалі зосереджувалась в культурно-освітній сфері, охороні здоров’я, ветеринарній справі тощо. Надзвичайно плідно вони працювали у просвітницькій галузі, тому цим питанням було приділено багато уваги.

Голова Рівненської повітової народної ради (земської управи) І.Т. Коваленко виголосив дуже докладну доповідь про народну освіту, учительський з’їзд та вчительські повітові курси для підготовки вчителів з української мови, які відбулися в Рівному. Останні були проведені з ініціативи повітової громадської ради для широкого висвітлення національного питання, знайомства з історією України, географією, багатством, глибиною рідної мови і проходили протягом 18 днів.

Було вирішено,у зв’язку із переходом усіх церковно-парафіяльних і міністерських шкіл у підпорядкування місцевих органів самоврядування, створити нові повітові шкільні органи в повіті – Повітову шкільну раду (її 6 членів було обрано на зібранні), двох інструкторів по народній освіті, один з яких виконував обов’язки комісара з народної освіти і був представником Генерального секретаря, і завідувача шкільного відділу при повітовому земстві [11, арк. 6 зв. – 8 зв.].

Однак, якдо, такіпіслязаміниугуберніях, повітахулистопадігрудні1917 комісарівТимчасовогоУрядукомісарамиЦентральноїради, органисамоврядуванняперебувалимайжевесьчасустанікризи. Зростаючадорожнеча, новістаттівидатків, млявенадходженняподатківабоповнеїхприпинення, руйнувалиїхбюджет, затвердженийна1917 щевосени1916. Якволосні, такі повітовінародніради мали посутіпорожнікаси. Учителі, медики та інші спеціалісти місяцями не отримували заробітну плату. Майже припинилося будування доріг, приміщень, агонізувала агрономічна служба.

Питання утримання шкіл, збільшення асигнувань на нові шкільні органи, організацію вчительської повітової земської бібліотеки викликало жваву дискусію. Однак з’ясувалося, що земська скарбниця майже порожня у зв’язку з несплатою земських податків як приватним власниками, так і маєтками, що перейшли у власність держави. Для проведення стягнення недоїмок підготували наказ за підписом начальника повітової поліції Фрізіра, спрямований «для энергичного взыскания недоимок». Тим не менш, було проголасовано за виділення коштів на утримання нових шкільних органів та на підищенння учительської заробітної платні з 135 до 175 крб., з поправкою «об условности этого ассигнования в зависимости от наличности в кассе Земства свободных денег, т.е. при условии поступлення недоимок» [12, арк. 8]. Учасники зібрання сподівались на нормалізацію ситуації і надходження податків.

Відсутність належного фінансування негативно позначалась на діяльності земств, примушуючи їх відмовлятись від проведення багатьох заходів. Попри це, земства до самого кінця свого функціонування намагались працювати для розвитку краю. У зв’язку з тим, що питання виділення коштів на створення повітової вчительської бібліотеки у розмірі 3000 крб. не набрало необхідної кількості голосів, було запропоновано зібрати на бібліотеку серед присутніх. Пропозиція була прийнява схвально - за пів години зібрали 403 крб., і було запропоновано продовжити збирати гроші по всьому повіту.

Протягом весни – осені 1917 р. земство доклало чимало зусиль для забезпечення життєдіяльності місцевих органів, в т.ч. і створеної в Рівненському повіті Громадської ради. Так у доповіді про видатки Рівненського земства, викликані революцією і пов’язаними з нею подіями відмічалось: «Со свержением монархического строя в России повсеместно образованы явочным порядком различные общественные организации для поддержания завоеванных революцией прав до установления Учредительным Собранием образа правления страной. В Ровенском уезде образован Общественный Совет с широким представительством всех слоев населения». Однак на утримання такої громадської ради коштів не було і члени ради через повітового комісара отримали ці кошти у земства.

Профінансувало земство у 1917 р. і самого повітового комісара, і Рівненське волосне правління. На прохання повітового комісара                    Ф. Сумневича та голови Земельного комітету знову було прийнято рішення щодо виділення їм грошей. Отримали кошти (на папері) і дільничні мирові судді, попри те, що закон, яким виплата їм коштів на квартири перекладалась на земське самоврядування, в Рівненському повіті на той час ще не був введений[13, арк. 11 зв.].

Гостро стояло питання забезпечення війська і місцевого населення продовольством, дровами, армію - фуражем. Була обрана паливна («дровяная») комісія та надано дозвіл земській управі взяти кредит на закупівлю дров у приватних осіб під гарантії Державної скарбниці [14, арк. 9].

Попри пізній час і вичерпаний порядок денний, начальнику повітової міліції, прапорщику Фрізір, вдалося підняти питання виділення коштів на утримання міліції, в т.ч. і у зв’язку з необхідністю повернення недоїмки земських надходжень в сумі 700 000 руб. Як вказував доповідач, з причини низьких окладів, міліціонери звільняються зі служби, інші беруть хабарі, склад міліції дуже незадовільний. Кошторис, запропонований на утримання міліції також було схвалено [15, арк. 9 зв.].

О 1.20 ночі зібрання закінчило свою роботу. Важко сьогодні сказати, на скільки були реалізовані заплановані на з’їзді заходи і як вдалося земству їх профінансувати – час був дуже складний і непередбачуваний.

Деякі наступні події, які відбувалися в Рівному, зафіксовані у журналі «Доклады Ровенскогой Уездной Земской Управы Уездному Земскому Собранию VIIочередной сессии 1917 г.», який, на жаль, зберігся не повністю.

Попри проведені довибори у земське зібрання й затвердження складу нової управи ще в вересні 1917 р., вона фактично розпочала свою роботу з 21 грудня 1917 р., в той період, коли більшовики захопили владу в більших містах Волині, в т.ч. і 16 грудня - в Рівному, що і відобразилося на земській справі. Невдовзі управа залишилася без свого керівництва - 28 грудня 1917 р. більшовиками було заарештовано заступника голови Денисенка, а 20 січня 1918 р. - голову управи Ф. Сумневича[16, арк. 9].

Тому 21 січня 1918 р. членами управи терміново було скликано «частное» засідання гласних Рівненського повітового земського зібрання, на якому було присутньо 3 члена управи і 13 гласних, які проживали в Рівному та ближніх селах. Головним питання була криза в діяльності управи, викликана відсутністю голови і йрго заступника, що призвело до юридичної неправомочності цього органу.Крім того, як свідчить журнал цього зібрання, гласні, які продовжували працювати, постійно натикалися на проекти більшовиків розігнати місцеве самоврядування і здійснити лозунг «Вся влада Радам!», що тільки заважало в їх роботі.

Відомо, що в січні 1918 року в Острозькому повіті місцеві селяни під впливом агітації солдат, які повернулися з фронту, також почали виступи проти волосних земських управ, а в Рівненському повіті в той же час було розгромлено п’ять продовольчих управ, створених ще в березні 1917 р. Тимчасовим урядом.

Але і в тих умовах земство мусило працювати. Для цього на зібрання було обрано тимчасово виконуючого посаду заступника голови управи, яким став Г.І. Олійник, доручено членам управи підготувати проект кошторису на 1918 р. і розглянуто проект порядку денного наступного чергового земського зібрання. Питання щодо штату міліції, у зв’язку з «повною невизначеністю державної влади в країні», до порядку денного наступного зібрання не внесли. Згідно з постановою попереднього зібрання, яке відбулося 7 листопада 1917 р., гласним знову було доручено, для підготовки доповіді на земське зібрання, проаналізувати роботу повітової продовольчої управи[17, арк. 11].

Невдовзі відбулась VIІ чергова сесія Повітового земського зібрання (Повітової народної ради). Аналіз журналу цього з’їзду дозволяє ознайомитися з тими нагальними потребами, які земство мусило вирішували в той період, коли, крім цього органу, населенням більше ніхто не опікувався.

Присутніх на ньому було ознайомлено зі станом господарства Рівненського земства на час вступу до виконання своїх обов’язків нового складу управи; розглянуто кошторис управи на 1918 р., прозвітовано про утримання земських поштових доріг, арестанськитх будинків, про стан будівництва доріг, про допомогу селянам, господарства яких постаждали від воєнних дій, про народну освіту, лікарську, ветеринарну та агрономічну справи. У зв’язку з тим, що журнал зберігся не повністю, з цими матеріалами можна ознайомитися, про інші доповіді – тільки дізнатися зі «Спису докладів Рівненської Повітової Народної Управи Рівненській Народній Раді», який вміщено на початку видання, а саме: було розглянуто наступні питання: повітовими гласними управі було надано дозвіл отримувати позики для ведення земського господарства, списано недоїмки по сплаті земських зборів за попередні роки; розглянуто питання асигнування коштів на впорядкування могили Т.Г. Шевченка, на допомогу Рівненській Українській громаді, Всеукраїнській Раді Селянських депутатів; про протест Волинського Губернського комісара на постанову Народної ради про обрання відкритим голосування складу різних комісій, про затвердження постанови управи про розподіл обов’язків між головою та членами управи, про передавання волосним земствам деяких питань повітового господарства; про розподіл Рівненського повіту на мирові дільниці та про визначення меж цих дільниць, про обрання мирових суддів (16 дільничних, 2 додаткових) на 3 роки з 1918 р., про обрання представників місцевого населення до складу повітової по військовим справам установи (Військове присутствіє), про обрання складу установи з торговельного оподаткування (по промисловому податку присутствіє), установи з прибуткового опадаткуання Не обійшли стороною питання дозволу продажу виноградних вин і пива та підсумків діяльності каси дрібного кредиту за 1916 – 1917 рр. [18, арк. 1,2].

В поданому на початку журналу короткому огляді стану земського господарства є фінансовий звіт по деяким напрямкам його діяльност, який показує, що в окреслений період земство не мало належних коштів для ведення господарства, що робило його неспроможним вирішувати нагальні питання того часу.

Якщо ще в 1916 р. витрати земства порівняно з 1915 р. скоротились з 462066крб. до 379955 крб., то в наступні роки ситуація ще більше погіршилась.

Так, земська каса на 1 грудня 1917 р мала в наявності. 91 971 крб. Борги, які вже протягом двох років не виплачувались, становили 833 081 крб., в т. ч. – це були отримані земством ссуди на шкільне будівництво – 223 535, на будівництво шляхових споруд – 200 000, лікарні в Тютьковичах – 32 240, на купівлю власного будинку – 82 571. В той же час, сума несплачених земських податків за 1917 та попередні роки становила 694 507 крб. [19, арк.4, 6].

Для забезпечення війська й місцевого населення продовольством, дровами, армію - фуражем, земська управа арендувала у різних осіб луги, брала фураж, продукти, винаймала транспорт і інвентар. В 1917 р. сума цих видатків становила 229 682 руб. Провадило земство і операції комерційного характеру по заготівлі сухарів для війська, фуража, чобіт, продовольчу і семенну допомогу населенню, заготівлю картоплі і овочів для армії. По деяким операціям земство понесло значні збитки, по деяких навіть мало прибуток [20, арк. 12 - 25].

В журанлі наведено звіт продовольчого відділу поітового земства за 1915 – 1917 рр., згідно з яким на продовольчу справу в повіті було витрачено 422 488 крб. Прибуток земства по цих операціях складав дуже мало – 20 445 крб. Станом же на 01 листопада 1917 р. каса продовольчого відділу була майже порожня – налічувала всього 568 крб. [21, арк. 36 - 41]  

За період, який розглядаєтья, земство не переставало захищати соціальні права постраждалих від військових дій: допомагало біженцям, сприяло реабілітації поранених та інвалідів, займалося питаннями компенсації матеріальних збитків потерпілим від війни, надавало технічну, матеріальну та трудову допомогу родинам мобілізованих до армії тощо. На земському зібранні розгядалося питання про будівельну допомогу сільському населенню з відновлення зруйнованих військовими діями господарств. В 1916 р. повітове земство отримано 20 000 крб.та будівельного матеріалу на 14278 крб., в січні 1918 р. Губернським земським зібранням на ці цілі було виділено для Рівненського повіту 50000 крб. Зрозуміло, що цього було зовсім недостатньо, так як на відновлення тільки однієї будівлі закладалася сума в 1500 – 2000 крб. [22, арк. 56, 57].

Повітові земські зібрання були тими органами державної влади, що працювали на забезпечення кращого життя волинян у медичній, господарській і освітніх сферах. Втім, недофінансування й внутрішнє суспільно – політичне напруження листопада 1917 р. – квітня 1918 р. якісно обмежили їхню діяльність.

Розглядаючи проект кошторису на 1918 р., зібрання заслухало доповіді з основних напрямків діяльності, в яких детально обгрунтовалися запити на асигнування коштів. Аналізуючи ці матеріали, розумієш, яку значну за обсягом статистичну роботу щодо стану освіти, медицини, так і для обчислення сум земських податків було провведно в непростих умовах військового часу.

Найбільшою доповіддю була доповідь про народну освіту. Попри фінансову скруту, викликанузагальноюекономічноютафінансовоюкризоювкраїні, земство на початок 1917/1918 н. р. домоглося певних результатів.

З початком війни і до 1917 р. в справі будівництва шкіл нічого не робилось. До 1917 р. земство мало 34 школи на 48 комплектів.

Указом Тимчасового уряду від 19 серпня 1917 р. всі школи перейшли до місцевих органів самоврядування. Станом на 1917/1918 р. земство вже мало 87 церковно–парафіальних, 44 міністерських, 34 земських – разом 165 шкіл. Повітова шкільна рада домоглася, не чекаючи асигнувань, відкриття шкіл, які були недобудовані ще з 1914 р. З вересня 1917 р. було відкрито 22 школи та 15 шкіл, для яких селяни самостійно знайшли помешкання. Всього було 202 школи з 387 комплектами на 22920 учнів. Грамотність порівняно з 1914 р. поширилась на 55%.

Шкільна влада від державних урядовців перейшла до виборних на демократичних принципах установ – Повітової шкільної ради, інструктора і комісара по народній освіті. Шкільна рада прагнула всіма засобами до розвитку національної української школи, для чого були закуплені українські букварі, а також читанки і українські задачники. Однак виникла криза зі шкільними кадрами. Якщо з початку існування Шкільної ради 46 шкіл не мало вчителів (вересень 1917 р.), то невдовзі вже в половині шкіл на було кому вчити дітей. Всього на той час в освіті Рівненського повіту працювало 195 вчителів чоловіків, 172 вчительки [23, арк. 61-85].

Попри величезні труднощі, продовжувала функціонувати земська медична система. Основними її завданнями в цей час стали боротьба з епідеміями, медична допомога військовим,надання медичної допомоги населенню.

Тоді до системи земської медицини в повіті відносилися 10 лікарняних дільниць, 6 лікарень, 4 лікарняні амбулаторії, 9 самостійних фельдшерських пунктів, 6 лікарів, 11 дільничних фельдшерів в лікарнях, 9 самостійних фельдшерів, 4 фельдшери – акушерки, 6 акушерок, 13 сестер милосердя, 13 фельдшерів епідеміологічного загону.

Враховуючи недостатню кількість медичного персоналу, з початку 1918 р. земство призначає в повітову лікарню в Тютьковичах додатково одного лікаря, відкриває венеричне відділення, призначає при Городоцькій лікарні лікаря–інтерна. Це призначення було розглянуто 27 грудня 1917 р. на засіданні повітової лікувально-санітарної ради. [25, арк. 87 - 93]

Суми, запропоновані для внесення у кошторис по охороні здоровя , також, на той період можна вважати не реальним. Однак, щось таки вдалося профінансувати.

Уряд УНР, розуміючи усю важкість ситуації, у квітні 1918 р. надав міським думам і земствам грошову державну допомогу позичкою. Вонапо Україні визначалася загальною сумою в 100 млн. руб. Можливо, частину її отримали й у Рівненському повіті. [26, арк. 31 - 45]

Майже нічого не відомо про подальшу діяльність Рівненського повітового земства. Очевидно, воно продовжувало існувати і до кінця 1919 p., щоправда, конкретних архівних матеріалів, які б підтверджували б їх діяльність саме в цей період, поки що не знайдено.

Начальник відділу використання

інформації документів державного

архіву Рівненської області                                                            Л. Леонова

Джерела та література.

1. До історії боротьби трудящих за встановлення радянської влади на Рівненщині в 1917 – 1920 роках. Документи і матеріали на допомогу пропагандистам і агітаторам. — Ровно — 1957. — с. 10.

2. До історії боротьби трудящих за встановлення радянської влади на Рівненщині в 1917 – 1920 роках. Документи і матеріали на допомогу пропагандистам і агітаторам. — Ровно — 1957. — с. 9.

3. Події Української революції на Рівненщині[Електронний ресурс] // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека: сайт. – Режим доступу: libr.rv.ua/ua/virt/162/. – Назва з екрана.

4. До історії боротьби трудящих за встановлення радянської влади на Рівненщині в 1917 – 1920 роках. Документи і матеріали на допомогу пропагандистам і агітаторам. — Ровно — 1957. — с. 19.

5. Події Української революції на Рівненщині[Електронний ресурс] // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека: сайт. – Режим доступу: libr.rv.ua/ua/virt/162/. – Назва з екрана.

6.Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 4.

7. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 11.

8. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 3,4.

9. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 5.

10. Прищепа О. П. Діяльність земств на Рівненщині. [Електронний ресурс] // Історична Волинь: сайт. – Режим доступу: www.istvolyn.info/index.php?option...id...– Назва з екрана.

11. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 6 зв. – 8 зв.

12. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 8.

13. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 11 зв.

14. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 9.

15. Журнал Ровенского Уездного Земского Собрания VI Чрезвычайной сессии 1917 г. с приложениями к нему. — Ровно. — 1918.—с. 9 зв.

16. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 3.

17. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 11.

18. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 1, 2.

19. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 4 - 6.

20. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 12 - 25.

21. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 36 – 41.

22. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 56 – 57.

23. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 61 – 68.

24. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 85.

25. Доклады Ровенской Уездной Управы Уездному Земскому Собранию VII очередной сессии. — Ровно, 1917. — с. 87 – 93.

26. Гуцалюк І. О. Земства Західної Волині в добу Української революції (1917 – 1920 рр.) / І. О. Гуцалюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк, 2012. – Вип.10 (235). – с. 35 – 41

        

.