Online-виставка та стаття: «Цукроварня на Волині. Бабинський цукровий завод»

«Цукроварня на Волині. Бабинський цукровий завод»

Зародження цукрової промисловості на Волині припадає на 40-ві роки ХІХ ст, що правда тут вона мала набагато гірші умови для розвитку, ніж на Київщині чи Поділлі. Бабинський цукрозавод був одним з останніх цукрових заводів, які було побудовано в Російській імперії напередодні Першої світової війни.

Власне, саме підприємство було закладено на ділянці землі, яка належала вдові Павлі Віталівній Могилевській (Шульгиній) у квітні 1913 року на тогочасній північній околиці села Бабин. Серед засновників Бабинської цукровні, окрім власниці земельної ділянки, був Дмитро Іванович Піхно, відомий політичний і громадський діяч в Російській імперії, дійсний статський радник Володимир Германович Тальберг, дворянин, один з організаторів та ідеологів російського «білого руху» Василь Віталійович Шульгін та дворянин, відомий російський економіст, учень Дмитра Іванорвчиа Піхно Олександр Дмитрович Білімович.

Як підприємство Бабино-Томахівський цукрозавод було затверджено 12 квітня 1913 року, а здано в експлуатацію 20 травня цього ж року. До складу підприємства також входив і мурований механічний млин розташований у сусідньому селі Томахів. На базі підприємства було створено Акціонерне товариство Бабино-Томахівський цукрово-пісочний завод, загальні збори акціонерів якого відбулися 25 червня 1913 р. Установчий капітал акціонерного товариства становив 600 тис. руб. розділених на 1 200 іменних акцій по 500 руб. кожна. Акція могла бути лише іменна. Включити чи виключити зі складу акціонерного товариства можна було лише за дозволом міністра промисловості та торгівлі. До складу ради директорів входили інженер Казимир Едуардович Бонді, агроном, та син одного з засновників Дмитро Дмитрович Піхно та Олександр Дмитрович Білімович.

Для постачання цукровні сировиною потрібна була земля. 16 вересня 1913 р. рівненський нотаріус Сергій Матусевич оформив договір купівлі-продажу земельної ділянки з Бабино-Томахівського маєтку, який належав Павлі Віталівні Могилевській (Шульгіній), 80 десятин 2392 кв. сажні. До складу ділянки, яка продавалася входили: приміщення заводу і прилеглий до неї луг, з північного боку шосе для заводського ставка і водойми, ставок з південного боку шосе, обвідна/обхідна канава до старого млинарського ставка, і сам ставок з водяним млином і дамбою. Вартість ділянки разом з млином становила 40 498 руб.33 коп. Окрім того, Бабино-Томахівський цукровий завод, відповідно до умов купівлі-продажу, зобов’язувався підтримувати в належному стані дамбу і давати право безкоштовного проїзду по ній, давати по 1 тис. пудів кислого жому на кожну посіяну десятину цукрового буряка для цукрового заводу з правом маєтку забирати цей жом щорічно до 1 травня; безкоштовно віддавати увесь гній на потреби маєтку, з худоби, яку відкормлювали жомом з виробництва у орендованих чи власних воловнях.

Перший сезон 1913-1914 рр. виявився цілком збитковим. У користуванні цукрозаводу було 850 гектарів землі та вироблено 13 760 центнерів цукру. 28 липня
1914 року розпочалася Перша світова війна, а згодом українські визвольні змагання 1917-1920 рр. Протягом усього цього часу завод не працював, а після підписання 18 березня 1921 р. мирної угоди між урядами Польщі та Радянських України та Росії, опинився в складі Другої Речі Посполитої.

На початку 1920-х років завод перебував у власності родини Бубнових. 31 липня 1922 р. на загальних зборах акціонерів було обрано нове правління до якого увійшли київський купець Микита Бубнов, його син, російський громадсько-політичний діяч, член ІІІ Державної Думи від Київської губернії Володимир Бубнов та Євген Ольшевський. І як кандидати Арсен Бубнов та Владислав Дзєвановський. З 17 жовтня 1922 року Бабино-Томахівська цукровня опинилася у власності чеського концерну «Шкода». У сезоні 1924 – 1925 рр., завод випустив 26 930 центнерів цукру кристалу. Добова переробка буряків у цей сезон становила 4 000 центнерів та 560 кг цукру за добу. Для порівняння показники інших заводів у Волинському воєводстві за той же сезон: в Мізочі «Karwice Ozierany» переробляли 6 000 центнерів буряків та виробляли 840 кг цукру на добу, всього за сезон 33 450 центнерів цукру. Корецький цукровий завод переробляв 3 500 центнерів буряків та виробляв 490 кг цукру на добу, всього за сезон 18 010 центнерів цукру. Шпанівський цукрозавод переробляв 3 450 центнерів буряків та виробляв 480 кг цукру, всього 25 730 центнерів цукру. У 1924 році на Бабинському цукрозаводі працювало 250 робітників, для порівняння, в той самий час на Шпанівському — 270, Житинському — 216, Корецькому — 410. В наступному, сезоні 1924 – 1925 рр. кількість робітників на Бабино–Томахівській цукровні збільшилася до 355 осіб.

Документи, які збереглися у фондах Державного архіву Рівненської області дають уявлення про структуру підприємства та обладнання на якому вироблялася продукція. Так, станом на 1937 р. на Бабино-Томахівській цукровні функціонувало
10 відділів: дифузії, збору цукрового соку, сокових помп, підігріву соку, кристалізації цукру, центрифуги, стоків (меляса),складів цукру (3 склади), котелень та водопостачання.

В міжвоєнний період Бабино-Томахівський цукровий завод використовував на виробництві нове обладнання та устаткування західного виробництва, зокрема, це грязьовик системи «Abrahama», 3 центрифуги «Westona», 5 котлів парових системи «Manieur». 1 котел системи «Fairbairne'a», 1 котел системи «Lancachir», 2 автомати до потужності котлів системи «Michaelis'a», підйомник цукру системи «Ewarta», Дві сатурації по два котли в кожній, системи «Szerenkowski»i «Bormana» та ін.

При Бабино-Томахівській цукроварні функціонувала власна електрична станція, яка забезпечувала електрикою не лише підприємство, а й навколишні села. Від першої підстанції в Бабині живилися села: Чорні Лози, фільварок Турчин, Підліски, Дмитрівка, Рясники, Дорогобуж і Подоляни. З другої підстанції в містечку Гоща електропостачання отримували: Мнишин, Гоща, Шкарів, Горбаків, Томахів, Іллін та сусідній з ним фільварок Уланівець, Пруси, Бугрин та Новоставці.

Після включення території у Волинського воєводства до складу Радянської України у вересні 1939 р. Бабино-Томахівський цукрозавод був націоналізований. З початком німецько-радянської війни, наприкінці червня 1941 р., цукрозавод зазнав бомбардувань та артилерійського обстрілу, в ході яких було знищено частину обладнання. На початку лютого 1944 року Бабин знову зайняла Червона Армія і завод вдруге націоналізовано радянською владою.

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО) Ф-32, оп. 6, спр. 224.

2. ДАРО Ф-551, оп. 1, спр. 2.

3. ДАРО Ф-220, оп. 1, спр. 64.

4. ДАРО Ф-32, оп. 3, спр. 5808.